Хотілось би вірити, що Братство вельми потішилось із мого коментаря на перший параграф Конституції Андерсена й вирішило потролити мене трохи більше. Нині ТГ-канал Братства опублікував другий параграф Конституції; так вже і бути, його я прокоментую теж. Як то кажуть, собаки гавкають, караван іде.
Про Світську Владу, Вищу і Призначену.
Вільний Муляр є лояльним підданим світської влади, де б він не мешкав і не працював; він ніколи не повинен приймати участь в заколотах і тайних злих задумах проти миру і благополуччя народу, рівно як і не вести себе як не належить у відношенні призначених представників влади; тому що скільки Масонство не страждало у всі часи від війн, кровопролиття і сум’яття, стільки ж прихильні були древні Царі і Князі завжди даруючи мулярам допомогу в силу миролюбства і вірності останніх, завжди надаючи гідну відсіч їх ворогам і сприяючи легендарній добрій славі Братства, що процвітало в часи миру. Таким чином, якщо Брат повстане проти держави, з ним не будуть об’єднуватись в цьому повстанні, але будуть жаліти за ним, як за будь-яким нещасним; однак якщо його засудять за цей один тільки злочин – незважаючи на істинно лояльне, за своєю суттю, Братство може і повинне заявити про свою неучасть в його бунтарському пориві, а також надалі не подавати причин і не множити заздрість до існуючої законної влади, - він не може бути виключений з Ложі, і його узи з нею залишаться нерушимі.
Ми вже бачили, що (як і гілок християнства) є певна кількість масонських уставів, погляди всередині яких значно різняться. З одного боку, то є зле, тому що світове Братство не має єдиного упорядника, тобто про стандартизацію правил і справжню єдність поглядів можна забути. Єдина фундаментальна цінність, віра в Єдиного Бога, це недостатня запорука єдності.
З іншого боку, розколи масонської традиції дають надію на конструктивний розвиток і відповідність духу часу. Як приклад, в певних Ложах жінок уже не вважають людьми другого сорту – і радує, що ця традиціоналістська трешачина попала в топку, де їй і місце.
З повагою до світської влади в мене немає жодних проблем.
В мене немає проблем з повагою до, загалом, авторитетів. В мене проблеми з безумовною покорою авторитетам.
Я підозрюю, що шанобливе ставлення до Царя у масонів збереглося із часів монархій, коли свято вважалось, що керівник держави є ставлеником Бога. В свою чергу, в монархічні устрої ідея "божественості Царя" попала з доісторичних часів.
У Вавилоні існував ритуал: Цар брав у жони одну з незайманих дів, служительниць храму, хоча ці дівчата взяли обітницю бути богоневістами. Виходило, по-перше, що Цар зрівнювався в статусі з Богом, а по-друге, дитина народжена від богоневісти буквально вважалась дитиною Бога. Переспіви цих традицій в м'якших формах зберігаються в сучасних світових культурах.
Чому все так складно і заморочено? Одна з найдавніших пам'яток законодавства, кодекс Хаммурабі, показує, як Цар отримує закони від Бога. Тобто, не сам Цар їх вигадав і написав. Вони походять з рівня вище, ніж людський, і поширюються в тому числі на Царя. Інакше будь-який Ваня, Вася чи Коля міг би написати свої закони і відмовитись підпорядковуватись законам Тані, Олі і Оксани.
Повторюсь, з повагою до світської влади як такої, в мене немає проблем. Але це стосується тільки випадків, коли Цар сам підпорядковується "законам Бога" і не зловживає владою.
Якщо копнути до доісторичних часів, чим займається наука етологія, можна знайти такі версії життєустрою перших людей: батько племені один мав право злягатись зі всіма жінками племені (типу такий собі альфа-самєц), а всі інші чоловіки, його сини - ні. Якщо десь батько бачив претензію на свою владу, то або вбивав, або кастрував сина.
А в міфології є відповідний образ Кроноса, який пожирав своїх дітей і кастрував власного батька.
Така влада підтримувалась страхом впереміш із захопленням і тривала до тих пір, поки батько від старості не слабнув достатньо, щоб уступити комусь із синів.
Однак можна уявити, що синам це не дуже подобалось і вони домовились між собою, що краще всім порівну, ніж одному – все, і в результаті батько нації чи вождь племені не доживав до старості.
Перепрошую за досить малоцінне ухиляння від прямої критики Братства, дуже уже хотілось мені поділитись вичитаним в книзі Тотем і Табу.
Коротше, браття і сестри, якщо вам подобаються тоталітарні режими з розстрілами, висилками і голодоморами, то продовжуйте бути лояльними підданими світської влади.
Каменяр України підтримує владу України (або входить до влади України, ще краще), а каменяр Росії входить підтримує владу Росії. Ну і толку з такої "єдності" на словах, що на ділі розбивається об політичну боротьбу інтересів?
"Однако с лета 1917 г. между масонами, настроенными на сохранение «великой России», и масонами, что ратовали за украинскую независимость, возникли серьѐзные противоречия, которые привели вскоре к развалу связей между масонами Петрограда и Киева" – журнал Апокриф.
Між іншим, автор статті наголошує, що більшовики не були масонами, хоча підтримували революцію, тому важливо не виривати з контексту і не робити хибних висновків. Можна навіть прочитати статтю "Исторические аспекты Вольного Каменщичества" цілком.
Взагалі не люблю історію як дисципліну. Це завжди набір версій та інтерпретацій. Не шукайте точності чи виправдання своїх дій в історії. Оця версія підтримує мою точку зору. А інша версія не підтримувала б. І на що покластись?
Десь в пачці тих же журналів шукач знайде і напів-комплімент напів-опрадання Петра Першого (який типу привіз традицію в Росію, навчався у масонів, був посвяченим, але притримувався принципів можливо напевно скоріше всього не завжди... ну, як Цар Давид... ми ж любимо Давида за Псалми, а не за розбій чи цікаві зловживання владою), і стримане захоплення трансформацією веселого парня Коби Джугашвілі в Іосіфа Сталіна після навчання в семінарії - уже авторства уродженців РФ, звичайно.
Отже, виходить, масонство підтримує таки не всяку владу; і не всяка влада підтримує його у відповідь, опираючись на стару добру продажну елітку "християнського" духовенства. Ну так нєфіг цитувати свою пренепорочну Конституцію так ніби вона відповідає дійсності.
Дух братерства підтримувати теж не дуже виходить, а гострі питання можуть і будуть повставати, як і раніше, хоча Братство постановило всередині себе, що релігійні та політичні розбіжності не повинні обговорюватись; увага мусить зосереджуватись на об'єднувальних цінностях, а не на розбіжностях. Це типу, якщо закрити оченятка рученятками, то проблема зникне. Але хто я такий, щоб критикувати, я ж звичайний профан!
Удачі, коротше, Братству у всіх починаннях.