Сьогодні важко зустріти поціновувача української важкої музики, котрий не був знайомий з творчістю групи Motanka. Проте, якщо намагатись обмежити гурт текстом, котрий в додатковому представленні не потребує, то самі учасники позиціонують себе як folk та\або mistyc metal. Додайте сюди стародавні казки та природні ритуали, акустичне звучання цимбалів скрізь важкі гітарні ріфи і ми зможемо перенести їх магічні ритуали скрізь текстові рядки.
Першою командою котра супроводжувала міні-тур та відповідала за розігрів була Scarleth, які видали суміш із power/gothic metal, з пронизливим вокалом та динамічними гітарними партіями. Незважаючи на те, що захід тільки розпочався, було важко сказати, що у клубі не вистачає публіки як для початку концерту і на стартові гурти приходили профільно. Тут знайдеться місце і для ритмічних бойовиків і для мелодійних партій вокалу, а клавішний супровід робить атмосферу непідкупно готичною.
Другий колектив I Miss My Death привіз до Харкова містичні київські легенди, запаковані в gothic/doom metal звучання у альбомі Misto. На сцені становилось все більше червоного світла, а періодичні переривання академічного сопрано, чоловічим гроулінгом пронизували своєю адаптацією вікторіанської епохи в українському сеттину.
Так як попередні виступи, вже встановили певний градус містичної атмосфери та публіка була готова до ритуального макабру, гурт зустріли колективним співом треком з майбутного альбому «У вогні». Як завжди виступ проходив при повному антуражному зануренні, з фірмовими елементами реквізиту на сцені у вигляді ляльок, звісно босі та у супроводі ритуальних пахощів. Виступ гурту був наповнений, наразі єдиним однойменним альбомом, котрий здебільш стосується нашої історичної та культурної спадщини, поєднаної важкими ріфами та етнічними інструментами. Поміж усього треба знайти місце для періодичного переходу від мелодійного вокалу до раптового скріму. Спостерігаючи те, як самовіддано викладаються виконавці, можна твердо констатувати – те, що виконує гурт не містить в собі жодної фальшивої букви, це все вони переживають особисто і ретранслюють через свою творчість. Музика Motanka примушує вас звернути увагу до свого коріння та походження, де по панує чітке усвідомленням прихильності до культури стародавніх слов’ян. Через їх пісні відчувається енергія сонця та повітря, єдність з сивою мудрістю Карпат та невід’ємну любов до своєї землі.
Одним з характерних епатажних проявів, є включення у виступ палиці, з котрою наприкінці виступу Віктор Верба вривається з-за куліс на сцену, виводячи градус виконання на новий рівень та заряджаючи, вже і без того наелектризованнний зал. Зрозуміло, що у такій атмосфері гурт не відпустили без виступу «на біс».
За моїми спостереженнями у залі не залишилось байдужих, якщо такі і були, до виступу та музики гурту, а дух пращурів та етнічна ритміка просочила собою весь простір.