Щедрим або багатим називався в українців вечір напередодні Нового року (13 січня). У цей день готували багатий святковий стіл, а до кожної хати приходили щедрувальники.
На Поліссі готували другу кутю, а сам вечір називали "щедра кутя".
Загалом, традиційне святкове меню в цей вечір складалося з пирогів з сиром, м’ясом та іншою начинкою, гречаних млинців, вареників зі сметаною, книша, ковбаси, смажених свинячих кишок, шлунку, смаженого поросяти тощо. Усі ці страви були традиційними для новорічного столу українців, хоча дозволити їх собі могла далеко не кожна родина.
Ніч перед Новим роком вважалася особливою, чарівною, коли могли відбуватися різні чудеса і казкові перетворення. Люди вірили, що опівночі «відкривається небо», і тоді у самого Бога можна просити все, чого забажаєш. Як бачимо, ця традиція дійшла і до нашого часу, звісно, зазнавши трансформації у вигляді бою годинника, спалювання записки з бажаннями та розпиттям шампанського.
Вважали також, що у цей момент переходу старого в новий рік - вода в колодязях перетворюється на вино, і що можна побачити блукаючі вогні, які вказують на місця, де заховані скарби.
Під Новий рік селяни виконували ряд магічних дій, пов’язаних із господарською діяльністю. Так, у цей день було заведено вперше запрягати молодих коней і волів та привчати їх до роботи.
У деяких регіонах «на Маланки» ловили горобців і спалювали їх у вогні. Попіл, що лишався від птахів, разом із насінням навесні кидали на землю, сподіваючись таким чином захистити поля від пернатих. Треба відзначити, що подібні магічні практики вже в XIX ст. трималися не так на вірі у їх ефективність, як на традиції наслідування дій дідів і прадідів.
Колядники на Рівненщині. Фото 1918 р.
Джерело світлини
