Важко знайти серед нас людей, кому б не подобались котики. Навіть не обов’язково бути його власником, щоб розкриватися в посмішці при вигляді милих відосиків чи фоток цих створінь. Але, на відміну від собак – коти завжди тримаються певної психологічної дистанції від людини, не прагнучі заповнити її світ, а лише дозволяючи собі бути присутнім в ньому.
Тому не випадково, що в усі часи котів сприймали як тварину незалежну, містичну та наділену певними магічними силами та знаннями. В українській культурі ми також можемо спостерігати певну полярність у ставленні до цих пухнастих істот.
В сьогоднішньому дописі ми розкриємо упереджене ставлення до котів – а саме, що вони небезпечні.
Вважалося що ця тварина стоїть на межі двох світів – потойбічного та реального, і що фізично знаходячись в нашому світі, коти можуть бачити світ духів і привидів, спілкуватись з ними та передавати певну інформацію.
Записана навіть легенда про кота: "Чорт, перекинувшись на мишу, плив через море, аби спокусити Єву. Пресвята Діва, побачивши це, кинула Свою рукавицю. З цієї рукавиці зробився кіт, який в ту ж хвилину зжер чорта. Отже, хоч кіт і походить з рукавиці Пресвятої Богородиці, він усе-таки тварина нечиста, бо з’їв чорта".
На стороні “темних” аргументів проти пухнастиків є здатність відьом та нечистої сили перетворюватись саме на котів. В багатьох народних переказах і легендах можемо зустріти відьму в образі чорної кішки, яка приходить вночі заподіяти якусь шкоду людині чи свійським тваринам. А якщо її вдається впіймати та набити чи відрубати хвоста, то наступного дня обов’язково можна буде побачити серед людей справжню відьму з перев’язаною закривавленою рукою чи синцями.
А ця здатність проживати 9 життів, і чого відьма за своє життя може тільки 9 разів перетворитись на кішку? Людей завжди цікавило це питання.
Саме через ці звинувачення у зв’язку котів з відьмами, у Середньовічній Європі церква розгорнула справжнє полювання на котів паралельно з відьмами. Під час спалення на кострі так званої відьми, обов’язково у вогнище кидали і її помічника – кота. Звичайно, зараз ми це сприймаємо як дикунство, але такі то були часи.
З недовірою ставились саме до чорних котів, як представника “темних” сил, що здатні були вплинути на стосунки між людьми чи вплинути на їхню долю. Звідси відома народна приказка про сварку – “між ними чорний кіт пробіг”.
Та що там казати, і досі можна зустріти людей, які впевнені, що якщо чорна кішка перебіжить дорогу – чекай нещастя. А щоб відвернути його, треба взятися пальцями за ґудзик або перекинути палку навхрест сліду кішки. А щоб вже геть бути спокійним, краще постояти в стороні і почекати щоб по вашому шляху пройшла інша людина чи проїхала машина “ щоб зняти закляття”.
А чи ви вірите в такі “нечисті” забобони з котами?
Картина Марини Михайлошиної. 2017 рік.
Джерело світлини
