Ще в дохристиянські часи на наших землях цій рослині надавали магічного значення. Коноплі мають як жіноче стебло, назване «маткою», так і чоловіче – «плоскун». Логічно, що жіноче стебло було символом родючості. Новонароджених дітей після першого купання прийнято було обв’язувати «маткою», щоб вони в майбутньому мали багато здорових нащадків.
При відвідуванні породіллі, був звичай приносити із собою пучечок коноплі і класти його в колиску - щоб хлопець був вусатим, а дівчина мала густе довге волосся.
Коноплі використовувалися у календарних обрядах як оберіг. На Благовіщення шматки конопляного полотна клали на підлогу по кутах хати, підпалювали його й обкурювали все навколо, щоб гади, які виповзли із землі, не заповзли в будинок.
На Введення насінням конопель обсипали корову, щоб давала багато молока. На Поліссі протягували конопляну нитку через вулицю: якщо корова, переступивши її, поверталася додому, то вважали, що це корова відьми, яка відбирає чуже молоко.
Використовували коноплю і українські знахарки – вона була потрібна для обряду виклику дощу та для позбавлення від вроків. Коноплею можна було також і захиститись від відьом – на Івана Купала конопляним цвітом посипали пороги, щоб не дати «нечистим» пройти до хати.
До визнання коноплі наркотичною рослиною і заборони її вирощування, в українських селах було прийнято сіяти одну грядку конопель, «щоб все інше гарно родило».
Сіяли коноплі босоніж, мовчки, інакше горобці поклюють насіння або воно не зійде; під час сівби не можна було вітатися й відповідати на вітання. Щоб майбутнє волокно було білим, а головки з сім’ям були великими, у насіння клали яйця, розкидали їх по полю, закопували в землю, перед сівбою їли яйця або яєчню.
Широке застосування конопля отримала в медицині. Її використовували як засіб від багатьох хвороб. Нею лікували «статеві» розлади у чоловіків та «жіночі» хвороби. Нею ж знімали зубний біль. Конопляну олію використовували в народі для лікування туберкульозу. Але найефективніше ця рослина лікувала «рожу» (бешихове запалення).
Свідченням шанобливого ставлення українців до коноплі є численні згадки про неї в пісенному фольклорі. Жартівливі приспівки до гопака - “Од Києва до Лубен насіяла конопель”, веснянки “Сію, вію, конопелечки…”, “Гей, насіяла конопель”, колядницькі віншування і побажання “Коноплі вам [господарям] під стелю” та багато ін.
