Це священний хліб і чи не найголовніший обрядовий атрибут на весіллі, також він є ритуальним і в похоронному обряді. В ньому можемо спостерігати відгомін давнього культу жертвоприношення, оскільки в усіх релігійних культах жертва хлібом замінила з часом собою жертву худобою. Також у його формі кола закладено зв’язок з культом сонця, символом багатства і щастя.
В Україні мати молодої запрошувала місити і випікати коровай виключно жінок (їх називали “коровайницями”), які жили в парі з чоловіком.
Кожен крок цього обряду супроводжувався піснями. Починали обряд з помолу борошна з пшениці. Збирались парубки і дівчата, і в сінях на жорнах мололи, співаючи. Це був ритуальний крок, оскільки випікали коровай з борошна кращої якості, а цього свіже змеленого додавали лише жменьку. По символічній щипотці борошна, яке приносили із собою, додавали і кожна з коровайниць. Також вони приносили яйця, масло, молоко та інші потрібні продукти та предмети. Завершується підготовчий етап тим, що коровайниці прикрашаються барвінком, миють руки та співають, звертаючись до старости аби той благословив їх розпочати роботу.
