Кажуть, що майбутня сутність і поведінка людини закладається в дитинстві і залежить від багатьох факторів. Саме так можна сказати про австро-угорського графа Станіслава Мартина Скарбека, відомого в ХІХ ст. на Галичині підприємця та землевласника. Всім українцям сьогодні він відомий своїм архітектурним подарунком Львову - Національним академічним українським драматичним театром імені Марії Заньковецької.
Після смерті графа в 1848 році він справді став легендарним і зажив собі слави ледь не святого, оскільки всі свої статки та власність він заповів не родині, а сиротинцю у Дроговижі (нині Стрийського району), будівництву якого він присвятив все своє свідоме життя.
Можливо, саме через те, що Скарбек зростав сиротою і на власному досвіді пережив всі тяготи сирітського життя, це і спонукало його в свідомому віці, отримавши фінансові можливості збудувати справжній палац, який став домом для десятків тисяч дітей сиріт, які виросли в цих стінах впродовж майже 80-ти років.
Станіслав Скарбек врешті збудував не просто затишну будівлю для дітей, а створив тут повноцінний інститут, метою якого було дати сиротам знання та отримати певний фах, аби при досягненні повноліття, у дітей не виникало проблем з пошуком роботи. Навпаки, саме за вихованцями сиротинця Скарбека місцеві підприємці вели справжнє полювання, аби заманити до себе на роботу.
Заклад було урочсто відкрито в 1843 році. На постійній основі тут проживали та отримували освіту 250 хлопців і 150 дівчат незалежно від національності. Пропрацював сиротинець до початку 1917 року. Впродовж 1917-1920-х тут було розквартировано військові загони генерала Будьоного, які, як і годиться росіянцям розікрали його та спалили бібліотеку. В 1941 радянська влада влаштувала тут радянський сиротинець, а потім створила тюрму НКВС, яку у 1980-х перетворили на Миколаївську виправну колонію. Сьогодні в частині будівлі розташовано обласну психіатрічну лікарню.
