Ще 20 років тому старовинного традиційного одягу по селах було так багато, що його скуповували перекупники і згодом продавали на спеціальних етнографічних базарах. Такі базари проводились раз на місяць в Києві, а щоб ви розуміли розмах і асортимент, то відбувались вони у виставковому центрі на Лівобережній, там, де Україна свого часу приймала Євробачення.
Така багата пропозиція традиційного одягу серед поціновувачів старовини та колекціонерів викликала хибне враження, що такого добра ще багато по селах і його можна носити при бажанні хоч кожного дня та використовувати як заманеться.
Та вже за 10 років ситуація критично змінилась, одягу на ринку антикваріату стало в рази менше, а звички використовувати його без обмежень ще трималась, що призвело до того, що цінні історичні артефакти деякі дизайнери просто різали і використовували при розробці власних моделей.
Чому так робити ні в якому разі не можна, і як можна продовжувати традицію не знищуючи фактично музейні експонати, ви почуєте в інтерв'ю з фаховою колекціонеркою, вишивальницею, дослідницею стародавнього одягу - Оленою Дідик.
Прослухати інтерв'ю на радіо Культура ви можете за посиланням
