З кінця ХІХ ст. по всій Європі починається справжній бум будівництва великих транзитних доріг між великими містами. Україна не була винятком. На початок ХХ ст. вже функціонували маршрути, схожі на сучасні з Києва в сторону західних кордонів.
Будувались такі шляхи за прогресивною на той час технологією, за якою і в наш час часто роблять дороги в селах самі мешканці - піщано-щебеневим способом. На втрамбовану землю висипався шар піску від 10 до 20 см. який втрамбовувався, а потім на цю піщану подушку насипався крупний щебінь в перемішку з дрібним щебнем та відсівом, для максимального заповнення порожнин. Такі дороги швидко розбивались та потребували постійного ямкового ремонту.
Для такого ремонту існували спеціальні бригади, які впродовж цілого року слідкували за станом покриття та ремонтували в разі потреби. В їх розпорядження навіть були парові катки, які суттєво полегшували роботу та дозволяли більш якісно її виконати.
На цій унікальній давній світлині можемо побачити одну з дорожних ремонтних бригад, яка відповідала за стан шосе Київ-Житомир в далекому 1913 році.
