Господар, дочекавшись поки на небі засяє перша зоря, заходив до хати і урочисто сповіщав родину про початок Святого Вечора. Але перед тим як сісти за стіл, він в першу чергу мав нагодувати худобу і "запросити гостей" (духів пращурів). Чоловік брав миску, підходив до столу і набирав по кілька ложок кожної страви, а дружина давала йому хлібину та черпак з медом. Окремо також давала шматок хліба намащеного овечим жиром для сторожового пса.
Заходячи до худоби в стайню, господар ставив миску зі стравами на вікно, брав хліб у руки та підходив до кожної тварини, тричі торкався хлібом до їхніх голів та благословляв такими словами: "Благословляю тебе цим святим хлібом і закликаю на тебе добро, щоб ти звіру не боялася, грому не лякалася та щоб минали тебе чорні напасті"!
Після цих слів брав черпак з медом і малював хрестик між очима кожної з тварин. Далі в корито висипав з миски вечерю, кришив до неї хліб, солив і перемішавши - порівну роздавав усім тваринам.
Вдарити тварину в цей день - великий гріх! Вірили, що в цю ніч, опівночі всяка тварина людською мовою розмовлятиме з Богом, і той буде питати як їй живеться у господаря. Відгук тварини про господаря визначить ставлення Бога до господаря та його родини.
Поки господар обходить худобу, господиня в цей час іде до птиці тп годує курей, качок і гусей вареною пшеницею - "кутею".
Повернувшись від худоби, господар знову набирав в чисту миску всіх страв і виходив за поріг кликати мороза і тричі кричав: "Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти"! Після третього разу промовляв: "Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю"!
Потім господар запрошував і вовка: "Іди і ти на кутю, сірий вовче, а як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ані малих поросят"!
І третім закликав буйний вітер: "Чорні бурі та злії вітри, приходьте до нас на Святу вечерю! А як не прийдете на дари Божі, то не приходьте до нас і влітку та не робіть нам шкоди на ярині і на житі"!
Запросивши всі сили природи на вечерю, батько повертався до хати і не оглядаючись зпчиняв за собою двері. До кінця вечері вже ніхто не повинен був виходити з хати і заборонялось відчиняти двері.
Описані в дописі обряди зафіксовано на Київщини в першій половині ХХ ст.
Світлина типової центральноукраїнської хати з Переяслав-Хмельницького музею архітектури та побуту. Джерело