Рівно місяць тому росія почала повномасшабну війну проти України.
Це війна за світогляд, за національну ідентичність і за свідомість, в першу чергу.
Зрозуміло, що московія воює НЕ за міста, НЕ за територію. Не проти нацистів і бандерівців. Кремль вбиває, влаштовує геноцид нашого населення, як і сотні років тому. Московія хоче стерти Україну з історії, хоче спотворити реальність, і, як наслідок, ліквідувати саму суть окремішного суспільства.
Найбільшим ворогом для московитів завжди були і є українці. Вільні, незалежні, цивілізовані та самобутні.
Але давайте правдиво скажемо головне, що ж робить українців загрозою для Кремля:
- Єдина Державність.
- Власна Мова.
- Вільне та цивілізоване суспільство.
- Свобода вибору, слова.
Зрештою, це і є власною ідентичністю українців.
Чому я особисто так часто говорю і буду говорити про МОВУ?
Тому що це одна з основ, яку так хоче знищити московія. Тому що це те що робить нас самобутніми. Це те що є фундаментом та ментальним кордоном від болотяної орди.
Сьогоднішній «фюрер» недоімперії путін та його оточення день за днем вимагають одного - статусу другої державної «московської» і фактичне знищення мови української. Сьогодні мер Мелітопіля повідомив, що вчителів навчальних закладів окупанти примушують вести навчальний процес лише російською мовою. Якщо "яка різниця" якою мовою розмовляти, то чому 134 рази забороняли українську мову? Сьогодні ми побачили вже 135-тий...
30 років ми топтались на одному місці. Ми - це суспільство. Топтались в плані того, що мали чітко сказати для себе - наша мова українська. Наша ідентичність - українська. Наша історія - єдина. І це мало і має звучати від сходу до заходу, від півдня до півночі. Від кожного міста нашої країни.
Чим швидше кожен з нас усвідомить, зрозуміє, прийме для себе рішення - тим гірше кривавому кремлю і ти краще НАМ, і нашій країні.
Аналогічне стосується й інших просторів країни. Культурний простір має бути УКРАЇНСЬКИМ за своєю сутністю. Інформаційний простір - аналогічно. Простір освіти та науки - так само.
Зараз хтось каже «не на часі» і таким чином хоче виправдати власну бездіяльність за три десятки років.
Не на часі було в 90х, не на часі в 00х, не на часі коли Кремль напав на Крим та окупував Донбас.
Ми, як суспільство, маємо сказати собі принципове - НА ЧАСІ. Все на часі. Вчора, сьогодні і завтра. Кожну хвилину самоусвідомлення, боротьба за розуми та світогляд - на часі. Адже окупант минулі 30 років в навіть зараз, в ці хвилини добре знає - що РОЗУМ, СВІТОГЛЯД та ІДЕНТИЧНІСТЬ на часі для них.
Ми ж маємо сказати і зробити своє, українське - НА ЧАСІ завжди.
P.S. Найголовніше, що хочу додати - я не агресую до російськомовних, не примушую їх зараз же почати щебетати соловʼїною, не дискриміную їх ні в якому разі. Я памʼятаю, що є відсоток російськомовних військових, які зараз на фронті захищають нашу країну. Але є величезний відсоток з тих самих військових, які кричать про те, що вони хочуть забути цю жахливу мову, насаджену їм протягом століть. У дописі я ЛИШЕ розповідаю про важливість української мови. Так само, як у Білорусі важлива їхня прекрасна білоруська мова, котрою вони майже не користуються, тому й через це стирається їхня національна ідентичність, їхня культура.
Ми не можемо стати на рівень білорусів - занадто багато крові пролито за часів нашого існування.