Привіт! На зміну тортикам прийшли смачні котлетки та соус з помідорів. Смакота! А як же кава? Звичайно, є, без неї ніяк. Можливо ще заварю перед сном ще одну чашку.
Дивлюся на деяких співаків і не можу зрозуміти, якого біса вони популярні. Це ж якесь соціальне божевілля, коли безталанне чудо стрибає по сцені, а навколо зібралася чимала купа глядачів. Ні голосу, ні тексту, нічого.
Це чудо не просто стрибає, а добряче заробляє. Чому? Тому що хтось віддав йому свою увагу, а це дуже цінний актив в будь-який час. Як примітивний продукт міг зявитися на сцені? Чому нездари на сцені, у тому числі й політичній? А не тому, що якийсь бовдур побачив в ньому таку ж опосердкованість. Він на сцені, а я ні. Це значить, що і там можу бути? Може і чогось вартий? І в результаті усі дивляться, як він використовує нову валюту ідіократії — увагу. При цьому багатіє, багатіє й багатіє, хоча нічого не думає.
Це безталанне чудо на сцені — дзеркало, дзеркало вакуму, нікчемності суспільства, що саме затягнуло себе в петлю. Я ж тихо спостерігаю за цим через скло й відчуваю задоволення від того, що я не з ними. Сподіваюсь, що ви теж
Всім добра!
Legal madness and imitation
Hello! Cakes have been replaced by delicious cutlets and tomato sauce. Yummy! And how about coffee? Of course, there is, there is no way without it. Maybe I'll brew another cup before going to bed.
I look at some singers and can't understand how the hell they are popular. It's some kind of social madness when a luckless miracle jumps around the stage, and a large crowd of spectators has gathered around. No voice, no text, nothing.
This miracle doesn't just jump, but earns a lot of money. Why? Because someone gave him their attention, and this is a very valuable asset at any time. How could a primitive product appear on stage? Why are failures on stage, including political ones? And not because some idiot saw in him the same mediocrity. He is on stage, and I am not. Does this mean that I can be there too? Maybe worth something? And as a result, everyone watches him use the new currency of idiocracy - attention. At the same time, he gets richer, richer and richer, although he doesn’t think anything.
This luckless miracle on the stage is a mirror, a mirror of the vacuum, the worthlessness of a society that has itself drawn itself into a noose. I quietly watch this through the glass and feel the pleasure of not being with them. I hope you too
Good luck to everyone!