Привіт! Так у світі повелося, що люди дуже різні. Хтось жити не може без того, щоб не викласти свої думки на папері. Іншого ж не змусиш написати навіть кілька рядків. Тут, на блокчейні Hive, зібралися люди, що належать до першої групи. Хоча серед них є й такі, котрі пишуть виключно для заробітку. Але я відволікся.
Коли мої батьки розвелися, я ще був дитиною. Іноді я зустрічався з батьком, але мало чого пам'ятаю з тих розмов. Коли я став трішки старше, здається закінчував школу, батько дав мені альбом з особистими записами. Порадив почитати пізніше, коли вже зможу зрозуміти. Я взагалі не надав значення тим записам я кинув їх на поличку, де тримав не надто потрібну літературу.
Минуло пару років й ми були вимушені змінити мешкання. На цей час батька вже не було, помер. Я не читав його записи, бо, відверто кажучи, був злий на нього. А коли перебирався на нове мешкання, то просто спалив їх. Років через 10 я вже іноді писав короткі статті для сайтів. І десь ближче до 30 років, коли перестав односторонньо сприймати життя, почав згадувати записник батька. Що в ньому було написано? Що турбувало людину? Які думки були в голові? На превеликий жаль, ці відповіді забрав вогонь і я ніколи не отримаю на них відповідей. Можу лише будувати власні припущення.
Всім добра!
Burnt notes or one thing I really regret
Hello! It so happened in the world that people are very different. Some cannot live without putting their thoughts on paper. You can't force someone else to write even a few lines. Here, on the Hive blockchain, people belonging to the first group have gathered. Although there are some among them who write exclusively for money. But I digress.
When my parents divorced, I was still a child. Sometimes I met with my father, but I don't remember much of those conversations. When I got a little older, I think I was finishing school, my father gave me an album with personal notes. He advised me to read them later, when I could understand. I didn't attach any importance to those notes at all, I threw them on the shelf where I kept not very necessary literature.
A couple of years passed and we were forced to change our place of residence. By this time, my father was no longer there, he had died. I didn’t read his notes because, frankly, I was angry with him. And when I moved to a new place, I just burned them. After 10 years, I sometimes wrote short articles for websites. And somewhere closer to 30 years old, when I stopped perceiving life one-sidedly, I started remembering my father’s notebook. What was written in it? What worried the person? What thoughts were in his head? Unfortunately, the fire took these answers and I will never get answers to them. I can only make my own assumptions.
Good luck to everyone!