В нашому житті є звичні для нас речі, люди, події, які через свою на перший погляд буденність починають втрачати цінність. Але якщо задуматись, то багато "простих" доступних для нас речей можуть бути важко недосяжними для багатьох, а для когось і нездійсненною мрією усього життя. Можливість дивитися на схід сонця, відчуття прохолодної свіжості на босих ногах від ранкової роси, смак тільки що піднятого з землі яблука... Це все і багато іншого здається настільки звичним і простим, що часто цінувати його починаємо, лише коли починаємо втрачати. Сьогодні я вирішив зупинитись і поділитись з усіма своїм переоціненням такого простого заняття, як біг, але без якого я вже давно не уявляю свого життя. За нагадування зупинитись і подумати дякую 
За що можна ненавидіти любити біг
Для багатьох однією з найсильніших асоціацій зі словом біг є шкільні уроки фізкультури, на яких жорстокий фізрук не лише змушував перевдягатися у спортивну форму, а ще залежно від свого настрою змушував бігати сотнями метрів, а в особливо жорстокі періоди навіть кілометрами. Я закінчив школу, але не закінчив бігати. Ба більше, я почав бігати частіше, регулярніше, все дальше і дальше, відкриваючи все нові можливості свого організму. В різні періоди свого захоплення я:
- обморожував пальці і обпалював вуха;
- задихався від нестачі кисню і захлинався від грозових потоків на моєму обличчі;
- натоптував мозолі на ногах і розтирав до крові соски на грудях;
- вибльовував жовч і тримав руками печінку;
- був на межі знепритомнення від перегріву і валився з ніг від судом;
- я падав, але знову підіймався;
- ставив на пузу свій гармін, але знову вмикав його для продовження руху, інколи за кілька секунд, а інколи для відновлення бігу потрібно було кілька місяців.
Останній пункт завжди давався найтяжче, але якщо ми не уважні до себе, до свого організму, не створюємо належних умов для відновлення, то за нас це зробить природа, і знайде спосіб змусити нас зупинитись, відпочити і переосмислити цінність простих речей.
Яким біг може бути для мене
Таке просто і коротке слово біг, а може мати стільки багато яскравих, часто навіть протилежних за змістом значень. Можливо, це одна з причин, чому я його настільки люблю. Мені подобається досліджувати, відкривати щось нове, знати, що цей процес має нескінченний характер. Я переконаний, що навіть після мільйонів набіганих кілометрів, біг знайде можливість чим мене здивувати і вразити. В минулому це йому вдавалося просто чудово, адже він може бути:
- драйвовим - я мав щастя стартувати на марафонах, де одночасно на пробіг виходять десятки тисяч людей, і ця енергетика натовпу, підтримка вболівальників просто переповнює тебе позитивом і драйвом;
- душевним - під час пробіжок з друзями ви маєте багато можливостей дізнатися про життя одне одного, не обмежуючись банальними короткими "Привіт! Як справи?" чи наборами емоджі в мессенджерах;
- відкриваючим - під час подорожей біг для мене завжди є найпершим способом дослідження нових міст, гір, лісів чи прибережних зон, можливість знайомитись з архітектурою, природою, середовищем;
- комунікаційним - а ще біг - це можливість знайомитись з новими цікавими і активними людьми, які мають схожі інтереси, вас об'єднують спільні цінності;
- ностальгічним - інколи випадає можливість побігати зі старими друзями дитинства, пригадати спільні витівки далекого минулого;
- романтичним - якщо ваше захоплення розділяє друга половинка, то спільні пробіжки можуть ще більше вас зблизити, вивести ваші стосунки на новий рівень, для підтвердження цього можна навіть загуглити офіційні дослідження впливу спільних пробіжок на подружнє життя :);
- медитативним - це, безумовно, найулюбленіший вид бігу, який займає основну частину мого бігового життя. Якими би фарбами на грав на сонці біг, але для мене найпрекрасніший самостійний біг на довгі дистанції. Монотонні рухи, ритмічне дихання, чисте повітря і багато часу наодинці дуже швидко заспокоюють розум. Хаос і метушня щоденного життя зупиняються, голова стає світлішою, а плин думок плавним і розміреним. В особливі моменти вдається навіть фіксувати пустоту, відсутність будь-яких думок, емоцій чи переживань. Але як тільки наступає процес фіксації, так за ним приходить і процес руйнації цього прекрасного моменту. Зрозуміло, що в такий стан неможливо ввійти за планом, пробігши стільки-то кілометрів чи в такому-то темпі, навіть саме бажання ввійти в цей стан буде віддаляти нас від нього, але це і не є основною метою. Головне - це сам процес, не час, не відстань, не відчуття чи лайки в соцмережі, а можливість бігти.
Мої плани на майбутнє, зв'язані з моїм захопленням
✅ бігати
Можна скільки завгодно ставити собі бігових цілей по часу, по відстані чи пробігти всі 6 Major-марафонів, але основним і базовим пунктом лишається банальне just run. Я завжди захоплююсь людьми старшого віку, які після 50, 60, 70 чи й 80 років виходять на пробіжку. Це дійсно те, до чого хочеться прагнути.
