Привіт, друзі! Вже котрий день такий божевільний дме вітер, що навіть спека не так відчувається! Та я не буду розказувати про те, що колись написала у свожму вірші!))) Бо це все й справді так!)))
Прощавайте, спекотні дні
та ранні світанки;
І шепіт лагідної хвилі
біля берега Дніпра!
Пішло в невідому далечінь
ромашкове літо...
І не вдієш нічого -
пройшла його пора!
Раптом стали ночі холодні
і небо в сірих хмарах;
І в пташиних піснях ранком
немає радості вже...
Грайливий легкий вітерець
раптом став колючим. -
Малює осінь за вікном
зовсім інший сюжет!
Ще дерева зелені
і трави шовковисті,
Не доповзли поки що сюди
осінні дощі...
Але кожен новий день тепер
іншим сповнений сенсом!
І ми трошки сумуємо,
що літо позаду...
Але, хоч літо і позаду, неймовірно яскраві квіти ще радують нас!
Дякую всім, хто відвідав мій пост, за коментарі та апи!!!
З повагою,
