І знову осінь листя золотить
Крик журавлиний в небесах розтанув...
Моє життя, мов блискавка, летить,
То "б'є ключем", то робить в серці рану...
Я не люблю, коли дощі ідуть,
А під ногами хлюпають калюжі;
Коли сирени, як дурні гудуть,
Бо до людських страхів вони байдужі;
Коли рідненька Матінка-Земля
Кричить беззвучно від жаху і болю,
А путіністи клятого кремля
Скорити хочуть, взяти нас в неволю...
Довкола палять все і сіють смерть...
Невже ж колись їх мати народила?!
Летіти їм невдовзі шкереберть,
Бо в нас все є: відвага, воля й сила!
Ми переможем всупереч кремлю,
Розквітне знову наша Україна!!!
І солов'ї затьохкають в гаю,
І забуяє навесні калина!
В обійми схопить милого дитя
Його щаслива, дуже вдячна мати!..
А тих, хто йшов від нас у небуття,
Навіки люди будуть пам'ятати!!!
21.09.2022 р.
Доброго вечора, мої любі друзі!
Цей вірш я написала під сьогодняшній настрій, бо нелюди раз по раз гатять по Запоріжжю! Ще й стало холодніше. а гарячої води немає і не буде...((( Невеселе життя, скажу я вам!
Але що скиглити, коли багатьом набагато гірше!
Вірю, що все у нас налагодиться! Вірю в Перемогу і в наше ЗСУ!!!
А, щоб покращити настрій, покажу вам фотографії квітів!)))
Дякую всім, хто відвідав мій пост, за коментарі та апи!!!
