Наша екскурсія мало не провалилася через зміну погоди. Всю дорогу моросив дощ, і ми боялися, що не вдасться прогулятися цим прекрасним місцем. Дорога на авто зайняла майже дві голини, і дощ то стихав, то знову посилювався. В такт йому стихало та посилювалося хвилювання, адже з нами їдуть діти, а їм би бажано побігати по каменях у суху погоду. Щоб не послизнутися на мокрому граніті.
Це я ще не бачила, який то граніт і який той берег.
А коли побачила, то забула про всі свої хвилювання.😁
Вражаючі пейзажі поглинули всю мою увагу. Шум далеких хвиль, що облизували скелястий берег, розбиваючись у піну. Крики бакланів та шелест трав навколо. Помірний вітер, не холодний і досить вологий. Далекий маяк посеред величних неймовірного розміру кам'яних глиб, що іноді невідомо якою силою утримуються на малесенькій поверхні. Безліч стежин, де можна запросто загубити свою компанію. І фантастична краса навколо!
Берег Рожевого Граніту - це відрізок берегової лінії на півночі французької Бретані. Він має довжину більше 30 кілометрів і простягається між містами Plestin-les-Grèves та Louannec.
Дивовижне за своєю унікальною красою місце! Дякуючи рідкісному червонуватому відтінку гранітних валунів це місце стало популярною туристичною меккою Франції. Досить рідкісний тип місцевого граніту зустрічається лише тут і ще у двох місцях на Землі: це Корсика (Les calanques de Piana біля містечка Потро) и в Китаї. Незвичний відтінок виник завдяки вмісту в граніті польових шпатів.
Уявіть: ці валуни мають вік 6 мільйонів років! Гранітні шари сформувалися у ті часи із охолодженої магми, на глибині біля шести метрів. За рахунок ерозії верхні шари грунту поступово видалились, а із закінченням льодовикового періоду рівень моря піднявся, а тиск на нижні кам'яні шари зменшився. В результаті граніт став колотися на валуни чудернацьких форм.
