Знаєте, що найстрашніше для людини, що живе в умовах війни, але на відносно безпечній, не окупованій і не прифронтовій території? - Звикання.
Звикання до новин про жахливі ракетні удари по мирних мешканцях.
Звикання до повідомлень про похорон загиблого Воїна.
Звикання до новин, які ми чуємо щодня. І, як не сумно, - реакція на стихійні лиха стає більш бурхливою, ніж на щоденні результати НЕДОВІЙНИ.
Бо таку поведінку російських загарбників навіть війною не назвеш. Це є якийсь сюрреалізм ХХІ століття. Де замість стратегії та воєнної мудрості чи хитрості застосовуються методи, що у цивілізованому світі давно заборонені.
Вчора півдня ми сиділи в умовах повітряної тривоги. Все через пролітаючі повітряні кульки рашистів, які вони пустили за вітром над нашою Україною. Оце так 'здобуток' воєнної думки! На щосб розумніше у генералів країни-терориста мізків вже не вистачає.
Так само, як і не вистачає розуму вести війну на фронті. Замість цього, терплячи поразки у боях з нашими славними ЗСУ, рашисти б'ють важкими ракетами по наших мирних містах.
Сьогодні вночі вразили житловий сектор Павлограду, що у Дніпропетровській області. Коли я прочитала цю новину, ефект 'звикання' зник. Бо в кожної людини він зникає, якщо трагедія зачепить щось йому близьке, чи когось із близьких людей. Павлоград - це місто, де живуть найповажніші кінологи. Саме за їх методикою там виховали песиків, що можуть знаходити як живих, так і загиблих людей. Навіть найдрібніші останки воїнів. Навіть якщо ці останки обгоріли чи закопані глибоко в землі. І я постійно відслідковую кожну їх поїздку на роботу.
По Павлограду русня вдарила ракетами о третій годині ночі. Люди спокійно спали у своїх домівках... Зруйновано та понівечено близько 60 приватних будинків. Одна 79-річна жінка загинула, 8 постраждалих.
Do you know what is the most terrifying thing for a person who lives in war conditions, but in a relatively safe, not occupied and not front-line territory? - Addiction.
Getting used to news about terrible rocket attacks on civilians.
Getting used to messages about the funeral of a fallen Warrior.
Getting used to the news we hear every day. And, sadly, the reaction to natural disasters becomes more violent than to the daily results of THE WRONG WAR.
Because such behavior of the russian invaders cannot even be called war. This is some kind of 21st century surrealism. Where instead of strategy and military wisdom or cunning, methods that have long been banned in the civilized world are used.
Yesterday, we sat under air alert conditions for half of the day. All because of the flying balloons of raschits, which they let down the wind over our Ukraine. This is the "gain" of military thought! The generals of the terrorist country do not have enough brains to be smarter.
Just as there is not enough intelligence to wage war at the front. Instead, suffering defeats in battles with our glorious Armed Forces, the rashists hit our peaceful cities with heavy rockets.
Tonight, the residential sector of Pavlograd, in the Dnipropetrovsk region, was hit. When I read this news, the "addictive" effect disappeared. Because it disappears in every person if a tragedy affects something close to him or someone close to him. Pavlograd is a city where the most respected dog breeders live. It was according to their methodology that dogs were raised there, which can find both living and dead people. Even the smallest remains of warriors. Even if these remains are burned or buried deep in the ground. And I constantly monitor their every trip to work.
Russia hit Pavlograd with rockets at three o'clock in the morning. People slept peacefully in their homes... About 60 private houses were destroyed and mutilated. One 79-year-old woman died, 8 were injured.
В домі, де загинула жінка, жила прекрасна сімейна пара. Вирощували виноград, мали багато планів щодо городини, допомоги своїм дітям. Як і я зараз, чекали весни. Щоб прокинулась плетюча виноградна лоза і розпочався сезон догляду за нею. А тепер все зруйновано: ні дому, ні подружжя.
A beautiful couple lived in the house where the woman died. They grew grapes, had many plans for the vegetable garden, and help for their children. Like me now, they were waiting for spring. So that the creeping vine wakes up and the season of caring for it begins. And now everything is destroyed: no home, no spouse.
Скажіть мені, це - війна? Я вам скажу: це - нелюдське варварство. Українці не пробачать ще багато років росії жодного злочину, який вона коїть на нашій землі. Звикання не буде. Зло має бути знищене і покаране!
Tell me, is this a war? I will tell you: this is inhuman barbarism. Ukrainians will not forgive russia for many more years for any crime it commits on our land. There will be no addiction. Evil must be destroyed and punished!
