Коли тебе несе нестримний потік весняних клопотів, пов'язаних із доглядом за садом - квітниками - грядками, плюс хвора мама потребує все більше уваги, то твоя зосередженість на обов'язкових справах розсіюється. І добре, коли ціною твоєї забудькуватості та неуважності стає щось таке, що легко можна виправити. Але саме цей випадок із моїми дорогоцінними живцями гортензій заставив задуматись: треба зупинитись, бо так можна знищити і щось більш цінне.
До чого я веду.
Коли у тебе немає чіткого плану дій на день, то дуже легко заплутатись у раптово виникаючих необхідностях, і пропустити щось важливе. Це у мене стосується багатьох речей, в основному - догляду за квітами та іншими рослинами. Так, частенько про полив мені нагадують опущені листя кімнатних рослин, які вже сидять в пересохлій землі. Про 'накрити кущі гортензії' вечором перед заморозками теж може нагадати тільки випадково почутий прогноз погоди, а ця квітка морозу не переносить і може взагалі пропасти. Про всі висіяні-висаджені в домі розсади та живці взагалі мовчу: їх і обприскувати треба вчасно, і від сонця притінити коли воно впирається у вікно, і провітрити, і підсипати земелькою, і підсвітити вечором, продовжуючи їм світловий день. Про них дбаєш, як про грудних діток: ні хвилини спокою.
І от вчора я відкрила свої дорогі живці гортензії на півгодинне провітрювання. А потім відволіклась на щось "термінове"... і забулась закрити "парничок".
Вечором тільки побачила, що дві рослинки просто зав'янули...
Добре, що від вологи вони на ранок таки ожили. Але могло бути гірше. Результат кількох місяців роботи просто щезнув би в мить. Через забудькуватість, неуважність, а значить, безвідповідальність.
Не робіть так, як я. 🙃