Коли ми переїхали в батьківський дім і я почала розвідувати навколишню місцевість, гуляючи з песиком, то виявила характерну ознаку сусідніх підприємств: сюди постійно підкидають песиків. Хто це робить - важко сказати. Люди, якщо їх після таких вчинків можна називати людьми... Але ж - сюди потрапляють і собачі "хлопчики", і собачі "дівчатка". Останні підростають, і починають плодитися. А нові цуцики також обох статей, тому процес може стати неконтрольованим і собаки виживуть звідси ті нещасні пару працюючих фірм.
Я вже нічому не дивуюсь. Але все ж вражає, що робітникам до собак немає ніякого діла. Так, їх не ображають (в основному), навіть часом підгодовують. Але ж взяти на себе відповідальність - сретилізувати та прилаштувати собак у сім'ї - не береться ніхто.
Тільки єдина молода дівчина Оля, брат якої тут працює, взялася за цю нелегку справу. Честь і хвала цій тендітній дитині! Бо тепер всім цуцикам, хто раптом ще потраплятиме сюди або буде тут народженим, пощастило. Оля їх вигодує, обробить від паразитів, вакцинує і прилаштує у найкращі ручки.
Нещодавній випадок, коли тутешня бездомна собака привела десь у норі під руїнами 11 цуценят, заставив мене хвилюватися: їх так багато!!! А Оля за місяць знайшла домівку вже восьми із них!
Залишились тільки три дівчинки. Та я впевнена, що і їм пощастить. А їх маму Оля на днях везе на стерилізацію. Щоб більше не народжувались безпритульні цуценята, яких так важко прилаштувати.
В мене серце не витримує від цієї краси: он які собачки все ще не мають дому! Ледь стримую себе, щоб не наробити дурниць і не взяти собачку собі. Не ті часи тепер у моїй сім'ї, щоб відповідально виростити здорову доглянуту собачку...
