Наші старання з відновлення дерев на ділянці дали перші плоди. Дуже гарно вродила слива, здається це сорт ренклод. Сливи на дереві ще не зовсім достигли, думаю в серпні можна буде збирати врожай. Але вже зараз багато плодів падають на землю. В основному вони не ушкоджені ні гниллю, ні черв'ячками, - дуже малий відсоток таких. Але й на зберігання вони не годяться, бо при падінні така важка слива тріскається. І поки їх падає небагато, то можна просто їсти свіжими. Та на днях був сильний вітер, і ми не осилили всіх слив. Тож що з ними робити, я запитала, як завжди, у google. ШІ турбувати не хочу: знаю, як легко він бере тебе в свої обійми, а потім ти потрапляєш у повну від нього залежність. А я такого не люблю.😂
І ось яке цікаве відкриття знайшлося для мене.
Виявляється, ще із 2019 року в українському селі Опішня проводиться фестиваль місцевої сливи — СливаФест. Історія його виникнення наступна.
Раніше Опішня асоціювалася виключно з гончарством. Але одного разу увагу опішнянців на чолі з головою місцевої громади зацікавила цитата з Енеїди Котляревського:
«Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив".
І коли в результаті досліджень історичних фактів виявилося, що опішнянські сливи й справді вважалися одними з найсмачніших в Україні, громада та її голова Микола Різник у 2019 році за підтримки Українського культурного фонду започаткували фестиваль опішнянської сливи. Унікальний їх смак пояснюється багатим глиною грунтом. Завдяки цьому вони дозрівають пружними та гарно піддаються сушці та гнітінню. Та й вареники і варення місцевих жителів також мають свої хитрощі, тому й славляться на весь світ.
От і я вирішила спробувати із своїх ренклодів зварити варенички. Тим більше, що їх рецепт дуже простий. Але я чогось ніколи не знала, що вареники бувають і з сливами теж.
Що характерно, - у мене вперше мабуть у житті вийшло пухким тісто для вареників. Робила я його за опішнянським рецептом, так званим сухим методом. Це коли спочатку змішуються сухі інгредієнти (борошно, сода і цукор), а тоді додається кефір або кисляк.
Перебрані і очищені від кісточок сливи нарізаються малими шматочками. На підготовлену вареницю кладеться сливова начинка, а потім - трішечки цукру. І зліплюємо вареник.
Варяться вони недовго, хвилини три - п'ять після спливання на поверхню.
Подавати на стіл можна як із сметаною, так і з цукром та сливами. Цікаво відчувати одночасно смак варених та свіжих слив!
Котляревський - молодець. А головне, що люди й досі уважно перечитують його легендарну Енеїду. І маємо нові фестивалі та смачні варенички на столі.😁
