Видалась мені ексклюзивна нагода побувати у двох великих костелах Праги.
У першому, Bazilika sv. Petra a Pavla, моя донька грала в ансамблі під час святкової служби. Я ж побувала перед початком служби на їх репетиції, а потім спустилася вниз і все побачила і почула особисто. Це було щось фантастичне - почути справжній орган, стародавню музику та співи під куполом такої величної споруди. Неймовірна акустика, атмосфера релігійного свята, світлі люди навколо, - все це не могло не розчулити. І коли священник згадав у молитві Україну, в мене самі по собі потекли сльози. Неймовірним здалося те, що і тут, в прекрасній країні, в її столиці, люди моляться за мир для нас. Низький уклін народу Чехії за все, що ви зробили і продовжуєте робити для підтримки українців! 🙏
Вечором ми побували в костелі на території Пражського Граду, що знаходиться біля Президентського палацу. О, такої архітектури ніде у світі не побачиш! Собор будувався протягом майже тисячі років. І за цей час постали одна за другою будівлі різних розмірів. Архітектори намагались орієнтуватися на першу готичну будівлю ХІІ століття, та за рахунок використання в різні часи різних матеріалів для будівництва споруди все ж відрізняються. А ще й розміри їх все збільшувались і збільшувались, аж до ХІХ століття.
Комплекс Пражський Град дуже великий за територією і складається із багатьох двориків і споруд. Перший двір Празького граду має решітчасті ворота з монограмами імператриці Марії Терезії та імператора Йосипа II Габсбурзьких. Тут ми побачили гігантів, що борються, і маленьких амурів, які тримають у руках символи держави — чеського лева і австрійського орла. Не можу не відмітити почуття вдячності за піднятий тут український прапор, як символ підтримки нашого народу.
Із першого двору на другий ведуть Матіашові Ворота, що побудовані на початку XVII століття. Вони вважаються найпершою бароковою будовою у всій Празі. А у самому дворику стоїть ранньобарочний фонтан 1686 року. Його називають фонтаном Кола, за ім'ям автора.
Третє, найбільше подвір'я Пражського граду, стало таким як зараз ще у 20-тих роках минулого століття. Після археологічних знахідок того часу, що мали велику вагу для історії, було ухвалено рішення залишити місце розкопок доступним для вчених. Його закрили залізобетонною конструкцією. І тепер відвідувачі третього двору Празького граду, по суті, ходять по даху над розкопками.
Обійшовши всі двори, розглянувши неймовірну архітектуру, ми ще й у костелі побували. І теж - на службі.
Вдома вже не було сил щось робити, від фізичного та емоційного навантаження. Так, Прага запам'ятається на все життя. Ще кілька днів буду тут, а вже хочеться планувати наступний приїзд. 😊 Ось такі думки.
