А Ви в дитинтстві любили посмоктати крижану бурульку? Я - обожнювала! Хоча і отримувала потім прочухана від батьків, бо вічно взимку хворіла. Та оцей присмак весняної талої води, холодний дотик льоду, його криштальна чистота спонукали робити заборонене ще і ще раз. 😊
Потеплішало. Сніг на дахах почав танути. Із стікаючої додолу води морозець таки встиг сформувати бурульки. Навіть часом досить великі, небезпечні для перехожих. У містах такі зони огороджують стрічками, щоб, бува, не травмувала когось ота гостра крижинка, падаючи із даху. А у нас на будиночку такі бурульки просто і легко можна збити палкою. Обов'язково перед цим сфотографувавши красуню. 😀
А далі розколоту від падіння на землю бурульку рознесуть по двору наші підопічні цуценята. Вони, як діти, так само люблять посмакувати весняним ароматом талої води. 🐶 Особливо коли ще й під снігом прийдеться цю бурульку шукати, так це взагалі задоволення для песиків. І бігають потім такі ось, мордочки у снігу, бороди в бурульках.😃
