Все своє життя стикалася із тим, що абсолютно не вмію вибирати подарунки. Ні для далеких знайомих, ні для співробітників, ні для найближчих родичів, особливо для коханої людини. Та ще й до того всього через певний спосіб життя навіть зробити своїми руками якусь штуку не було можливості, - чоловік би побачив і запитав, для кого це я виплітаю якусь там річ.😁
Ні, ну в молодості ще так-сяк можна було щось придумати, хоча б конверт із солідною купюрою та пляшку гарного вина, чи якісь "чоловічі" квіти. Не дивуйтесь, - колись я працювала на квітах у великих теплицях. І там були такі ФРЕЗІЇ. Надзвичайно ароматні та ніжні квіти. Але вони чомусь одразу мені стали "чоловічими". От така собі асоціація, і все.
Та роки минають, життя змінює свої прерогативи, ми стаємо дорослішими і добре би, якби - мудрішими. Та щось мені та мудрість з роками не дуже світить, як я бачу.🤣 Бо про подарунок коханому чоловіку навіть думати не хотілося, до останнього. Ну що і де я йому тут знайду, в маленькому містечку? Які сувеніри, які фрезії, а спиртного він давно не вживає? Та й що там подарунок від мене. Он діти його гарно привітали, і подарунки були від них, - от і добре.
А самій в душі кішки шкребуть: ну зроби ж хоч щось, так не можна!
Зробила.😌
Спекла простий бісквіт.
Зробила крем зі сметани і джему.
Намалювала розмороженими вишнями сердечко - то моя до нього любов.
А розмороженою смородинкою намалювала знак перемоги. До речі, ім'я коханого на цю букву і починається. Щоб завжди був переможцем.😎
Гарненько посиділи з мамою, відсвяткували, поїли тортика, позгадували багато цікавого із нашого життя...
От так і пройшов День народження мого коханого чоловіка. Непогано для нашого часу і стану.
Любов завжди підкаже вихід навіть із здавалося б безвихідної ситуації!
