14 лютого у нас давно вважається святом для закоханих сердець. У мирний час і ми, незважаючи на солідний свій вік, не проти були ще раз признатися одне одному у коханні, подарувати якісь приємні подарунки, провести день якось цікаво та активно. Але зараз йде страшна та жорстока війна проти російського окупанта. І навіть якби хотілося повторити своє "Я тебе кохаю", багатьом українцям вже нікому сказати ці слова... А ми після зовсім короткої, але все ж окупації орками, досі бачимо наслідки їх вторгнення. На кожному кроці - як не зруйноване домогосподарство, так обгоріла вщент школа чи садочок, чи магазин. І зовсім мало, на жаль, відбудованих осель та будівель.
Важко навіть подумати, скільки таких руйнувань на сьогодні залишив ворог по всій Україні. І скільки потрібно буде прикласти зусиль після нашої перемоги на відновлення нашої країни. Але наш незламний народ зробить неможливе, якщо це стосується рідної землі. Бо ми якраз знаємо, що таке справжнє кохання. На відміну від ворога, що ненавидить усе навколо. І робимо вже оте нібито неможливе реальністю. Як от сьогодні: черговий великий воєнний корабель пішов на морське дно. Разом із боєкомплектом, грузом озброєння та екіпажем. Залишивши на поверхні моря тільки велику масляну пляму.
Скоро руського флоту не стане. Знищимо і все інше вороже залізяччя на нашій землі. А тоді, взявшись дружно за роботу, скажемо своїм дорогим людям: "Я тебе кохаю!".
