Замоталася я зовсім з тими малими врятованими собачатами. То боюся, що холодно їм, бо графіки відключення світла все жорсткіші, а в мене там тільки електрообігрівач може дати тепло. То все чекаю і намагаюся вловити момент, коли вони очі відкриють. А сьогодні ризикнула дати собачці-мамі таблетку від бліх. І тепер маю спостерігати за станом цуциків, бо ветеринара собачого у нас в містечку немає, а ці таблетки передбачають контроль з боку ветеринара...
Поки що - без негативних наслідків. Собачата всі вже відкрили очки. І вони навіть вже гарчать і намагаються погавкати на смартфон, який я час від часу засовую у їхнє гніздечко, щоб сфотографувати малюків і не діставати їх звідти.
І от за цим всим непомітно минає холодна зима. І тільки випадково пригадалося, що снігом же замело все на світі, і пташкам зараз немає де знайти собі їжу. А я ж щороку робила горобчикам годівнички із зерном, а синичкам вішала сало на гілочки.
Не відкладаючи справу у довгу шухляду, знаходжу пляшку, дві ложки і шнурок. Буквально за кілька хвилин годівничка готова.
А сало просто нанизую на дерев'яний шомпурик і прищепками чіпляю біля годівнички на гілочки вишні.
Пташок прийшлося чекати кілька днів. І от сьогодні, нарешті, вони прилетіли поїсти.
Встигла.
Та наступного разу запишу собі у нагадуваннях смартфону: ГО-ДІВ-НИЧ-КА!!!
Щоб не встигли загинути від холоду і голоду на морозі наші санітари садів та луків.🐦