Не знаю, як ми в далекі роки дитинства пережили оце все, але зараз я страшенно боюся кліщів. Мало того, що не одну свою собаку за все життя приходилось рятувати від їх смертельних укусів, коли песик помирає за два-три дні, якщо не надати йому допомогу. Ще й донька колись перехворіла Лаймом, приїхавши з Німеччини із вкушеною там кліщем ногою. Ох і вигляд був у цієї ноги! Фіолетово-синій набряк з'явився не одразу. Але лікування було в стаціонарі, дуже довгим і болісним. Та ще й із ризиком залишитись хронічною хворобою.
Тому, коли з себе часом знімаю присмоктавшуся комаху, то спокій пропадає надовго. Адже невідомо, чи той кліщ був заразний, чи ні. І чи не з'являться через деякий час на тілі оті знамениті червоні кільця, що свідчать про початок хвороби Лайма... Бо одного разу таке на собі побачила, і терміново пролікувалася антибіотиками. Але ж ці кліщі кусають всю весну, літо і осінь. І як ти будеш рятуватися, на антибіотиках довго не можна сидіти. От і боюся завжди ходити по травах в кліщовий сезон.
Але приходиться. Бо люблю своїх песиків. Їм прогулянки потрібні як нам школа в дитинстві. Тому й бережу їх від тих самих кліщів: обробляю, вибираю, вичісую. Знайдених на собаках кліщів спалюю. Таких, що встигли присмоктатися, викручую і теж спалюю. Так і живемо...🙃
А сьогодні вичесався один кліщ просто із шерсті Джесіки. Щоб не відволікатися на його спалювання, я тимчасово посадила його в банку. І продовжила вичісувати собачку, - раптом ще одного знайду, то покладу теж в банку.
Але більше нікого на собаці не було. І виникла думка: може, оцього що в банці навчити знищувати союбі подібних, і випустити потім на землю? Щоб він познищував всіх, а потім і сам здох. І щоб тих кліщів не стало більше у світі.😡
