Все добре, що відбувається на позитиві.
Саме так сталося і в мене вчора.
Ми готувалися до приїзду доньки. У неї - День народження, і було приємно знати, що доня хоче відсвяткувати чергову свою дату в колі сім'ї.
Звісно, головним атрибутом свята мав стати іменинний тортик. Я захотіла його зробити самостійно, не купувати в магазині.
Так і домовились: тортик був готовий заздалегідь, щоб встиг просочитися кремом і стати прикрасою обіднього столу.
Але.
В мене є одна гарнюня собачка в домі. Бона. Я постійно про неї розповідаю, спільнота в курсі. 😉
Так от.
Тільки я повністю закінчила приготування тортика, якраз був час забрати Бону із двору в дім. Щоб перепочила. Ну має вона такий собі обов'язковий для виконання режим дня.
Бону-то я забрала. Але тортик залишився на пару хвилин на столі: мені щось терміново потрібно було зробити на вулиці.
І що ж я побачила, коли зайшла потім у хату? 😯🤣
Бідне цуценя відчуло, що робить щось не так. Подивіться у ці налякані оченята... Хоча я на неї тільки насварилась. Бо сама ж винна: не лишай смачного на столі, Бона ж виросла і може не втриматись та дістати!
Та що ж вже поробиш. Обрізала я того тортика, відправила світлину доні і питаю: може, купимо новий? А дитина моя так здивовано питає: "Для чого? Прекрасний тортик, креатив!" 😁
От так ми і святкували. Дочка виставила на покусаний торт свічки. Було дуже красиво і весело. А обрізки я вечором віддала Боні. Щоб знала: не бери сама без дозволу. Я і так тебе пригощу! ❤️
