Хоч органайзер для дивану в'язати я передумала, але ж думка про заплановану лотерею не дає сидіти, склавши руки. Бо я так думаю: раз у тебе немає коштів для подальшого догляду за врятованими бездомними собачками, то йди їх і зароби. Або зроби щось потрібне людям і продай. Або оте "потрібне людям" розіграй їм в лотерею. А зібрані кошти використовуй на здоров'я малих і великої песиків.
Тому - в'яжу зараз для розіграшу в лотерею амігурумі, невеличку іграшкову собачку. Я давно не в'язала гачком, трохи відвикла. Починала в'язання тричі. Бо двічі воно мені не подобалось: то затуге, то помилки видно... Розпускаю, і знову в'яжу.
А тимчасом домашні обов'язки нікуди не діваються. Маму треба доглядати, а це не так просто, як хтось може подумати. Це ти маєш по її оклику йти і щось терміново допомагати їй робити, залишивши всі справи.
А коли в'яжеш іграшку, то там потрібно рахувати петлі, ряди, і бути дуже уважним. І я придумала ноу-хау для таких випадків: сірники!
Використовую їх як рахівничку: пров'язала ряд - заховала один сірник, пров'язала другий - заховала другий. І тоді не помилишся, бо якщо треба було 10 рядів, то ти витягла 10 сірників, і під їх наглядом зв'язала точно 10 рядів.
Ну то таке, рукодільне.
А от чоловіку стало цікаво, що я роблю з тими сірниками. Бо ж заборонила йому їх чіпати, де б я їх не залишила.
І мені приходить в голову раптом фільм "Кін-дза-дза". І кажу йому: "Це мої Кеце, чекланин! Роби "Ку"!"🤣
І захотілося переглянути цей прекрасний фільм із зашифрованими підтекстами.
Що сьогодні вечором і зробимо. Коли дадуть світло...
