Раптова важка хвороба може застукати вас зненацька. Але якщо ти - людина, то по крайній мірі завжди є шанс викликати 'швидку' та отримати першу допомогу. І пораду, що робити далі.
Але коли раптом ти бачиш, що твій улюбленець підхопив небезпечну хворобу, а найближча ветлікарня за 15 кілометрів, і ніяких 'Швидких' у наш край не викличеш, - не потрібно впадати у відчай. Завжди можна знайти вихід, навіть після окупації і в умовах відсутності пального на автозаправках.
Sudden serious illness can catch you by surprise. But if you are a human being, at least there is always a chance to call an ambulance and get first aid. And advice on what to do next.
But when you suddenly see that your pet has caught a dangerous disease, and the nearest veterinary hospital is 15 kilometers away, and you can't call any 'Ambulances' to our region, you shouldn't despair. You can always find a way out, even after the occupation and in the absence of fuel at gas stations.
Саме так і трапилося у мене: ще вечором Хенк був без будь-яких симптомів недуги, а на другий день вранці я побачила його в'ялим, сумним, з гарячим носом. На прогулянці - неактивний, все тулиться до мене, щоб почухала мордочку. Наче просить пожаліти... Вдома ж повністю відмовився від їжі, тільки п'є та п'є воду. Висновок мені зрозумілий без всяких сумнівів: це піроплазмоз. Адже всі роки раніше, до війни, Хенк приймав таблетки для захисту від укусів кліща. А на цю весну я не змогла забезпечити собачку цим захистом. І тільки те й робила, що час від часу знімала з нього кліщів. От і 'дознімалася', - таки попався заразний...
Хвилина на роздуми, і ми помчали до міста за ліками. Уколи робитиму сама: у мене немає виходу, хоча і страшнувато. Чи буде Хенк слухняно стояти під час маніпуляції, - я не впевнена. Але, уколи людині роблю давно і без сумнівів (теж від безвиході), тому вже заздалегідь налаштувала всю свою нервову систему на спокій.
...А він відчував, що я допомагаю. Навіть не здригнувся. Два уколи, як ластівочка, прийняв і подякував, з'ївши трішечки курячих хрящиків. Напився водички. І - на своє улюблене місце, відпочивати. Очі сумні-сумні...
Хенк у нас - мужня собака. Двічі вже рятували його від інфекційних хвороб у минулому. Врятуємо і тепер! 🙏
That's what happened to me: in the evening Hank was without any symptoms of illness, and the next morning I saw him limp, sad, with a hot nose. On a walk - inactive, all huddled to me to scratch his face. As if asking for pity ... At home he completely refused to eat, only drank and drank water. The conclusion is clear to me without any doubt: it is piroplasmosis. After all, all the years before the war, Hank took pills to protect against tick bites. And this spring I could not provide the dog with this protection. And that's all she did, that from time to time she removed ticks from him. That's 'filmed' - still got contagious ...
A moment to think, and we rushed to the city for medicine. I will do the injections myself: I have no way out, although it's scary. I'm not sure if Hank will be obedient during the manipulation. However, I have been injecting people for a long time and without a doubt (also out of desperation), so I have already adjusted my whole nervous system to rest.
... And he felt that I was helping. He didn't even flinch. He received two injections like a swallow and thanked them by eating a little chicken cartilage. He drank some water. And - to your favorite place to rest. Eyes sad-sad ...
Hank is a courageous dog. He has twice been saved from infectious diseases in the past. Let's save now!🙏
