Надивившись на красивенні гриби, що збирають зараз у лісах Київщини наші друзі, ми не могли втриматися від поїздки у ліс. У розвідку.
Та і як тут втриматись? Ви тільки погляньте, яка краса!!! Ці світлини мені присилала моя подруга на протязі останніх чисел травня та початку червня. Так, і ми бували в цю пору минулими роками у тих лісах. І - так, дійсно, знаходили гриби. Правда, я більше 'спеціалізувалася' в ті часи по маслюках. Але попадалися і білі, і польські. Лисичок, правда, ми ніколи не зустрічали. Або й бачили, та не брали, бо не знали що то за гриб. Ми ж - початківці, всього років 4 - 5 як почали збирати гриби.
Так, ці світлини зроблені моєю подругою на півночі України. А на заході, точніше - в наших шумських лісах, грибів немає. Ніяких. Навіть натяку. Ми не дуже довго бродили в пошуках, бо я здогадувалася про це. Адже ніхто із знайомих ще не хвалився цьогорічними грибами. Та й на ринку вже мали би продаватися вони, якби були у лісі. Поки що - тиша.
Зате з'їла кілька ароматних суничок. І побачила у себе на кепці незвичайного жучка. А ще - надихалися лісовим ароматом, заспокоїли нерви тишею та просто побули наодинці з природою. Що дуже багато важить в час, коли тебе щоночі атакує ворог...
І коли ми зустрілися з чоловіком біля автівки через годинку, то зраділи, що живі-здорові. Адже перед тим, як розійтися кожен у свій бік лісу, ми нагадали одне одному про правила безпеки. Будь-де можна натрапити на уламки або навіть на цілий шахед. Росіянці саме вчора вночі масово атакували місто неподалік від нас, і дійсно, десь у нашій громаді падали уламки. Але ми їх теж не побачили. Як, власне. і грибочків. Ну і добре: розвідка проведена, тепер будемо чекати появи грибів на ринку. Тоді й поїдемо знов.
