Ця красива дика квітка завжди мені дуже подобалась. І її пуп'янки-бубляшки, що звисають на стеблах вниз головою, поки не випрямляться і не стануть квіткою. І схожа на панцир оболонка цих бубляшок, яку можна руками розкрити. І тоді із неї вивалиться недозріла квіточка маку. І вона буде пом'ята, наче бавовняна хустина після ручного прання.😍
Вранці, ще на виході із дому, звернула увагу на руїни колишніх сходинок до покинутої будівлі якоїсь бувшої совєтської контори. Коли проходжу повз, то щоразу в голові виникає асоціація із назвою улюбленого альбому Led Zeppelin «Stairway to Heaven». І переклад, придуманий мною: "Драбина на небо". 🤣
А сьогодні, крім цих думок, увагу привернули маки, що поросли серед сходинок. Природа намагається відвоювати у недбалих цивілізацій місце на землі...
Далі мене маки просто переслідували всю дорогу. Саме сьогодні їх стало дуже багато. Наче спеціально розквітли, бо ж Зелені свята, Трійця. 😀 Маки були і просто посеред луків, наче невеличкі квітники. І на городах із житом та пшеницею. А от волошок майже не видно. Чому саме волошок? Та знову ж - асоціація в голові, коли бачу розкішні поля із житом: "В нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками." - оповідання Пилипко, Андрій Головко.
Якщо повернутися до українських традицій, то слід відзначити, що в наших предків було дві улюблені рослини – калина і мак. І вишивали сорочки не просто абияк: калиною прикрашали сорочки для старших жінок, маком - для незаміжніх дівчат. А ще українці вважали мак символом роду. Бо в його голівці поміщається сімсот, сімсот дві або сімсот три зернини. І ця ідея родючості послужила основою для використання маку як обрядового атрибуту в сімейних і календарних святах.
Українська міфологія наділяє мак багатьма іншими значеннями. Він є символом сонця, безкінечності буття й скороминущості життя, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Квітка маку згадується і в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає…». «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…». Тож образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.
Саме мак у 2014 році як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни. Автор логотипу - харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення уособлює квітку маку й кривавий слід від кулі на ній. Поруч із квіткою є дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939–1945, та гасло: «Пам’ятаємо. Перемагаємо».
І хоча я знаю, що ці квіти не стоятимуть довго у вазі, все одно принесла кілька стебел додому. Бо дуже вони красиві! 🌹
