Ніколи б не подумала, що матиму аж п'ять песиків.
Думка про те, що можу допомагати зооволонтерам, допускала тільки одну собачку. Яка б жила у дворі. І гуляти ми ходили б разом із нашим вірним вівчариком Хенком, і жили б вони в одному вольєрі. Саме для Хенка ми давно хотіли взяти ще одного хвостика, щоб йому було з ким розважатися. Але війна з росією вже другий рік не дає шансів утримувати навіть одного песика. Бо його не тільки потрібно якісно годувати, а й оберігати від всіляких паразитів та хвороб. А це - додаткові витрати. І немалі. Тому й виникла ця ідея - брати на перетримку врятованих собачок. Допомогти їм реабілітуватися, а потім шукати відповідальні руки і новий постійний дім.
Починалося все майже за планом. Єдине, що перша собачка могла жити тільки у домі. Через це прийшлося виселити своїх котиків у підвал. Так як це було тимчасово і на вулиці - літня спека, то котики не образились. Вони прекрасно проводили час, і собачка взагалі їх не цікавила.
Після прилаштування першої нам дісталося маленьке цуценя... яке не могло жити у дворі з Хенком. Тому що пролазило через решітку вольєру і зачинити його там було нереально. Так наша Бона і досі живе в домі... А виросла ж, важить майже 20 кілограмів! І так ніхто й не зацікавився нашою красунею за ці місяці. Не знаю, що людям треба: ця безпородна собака і виглядає достойно, і здібна, і слухняна, із стійкою психікою та без проблем по вихованню. Ну нічого, - чекаємо, не може ж красуня все життя сидіти на перетримці.
І поки Бона чекає на свою Людину, до нас потрапили знайдені в полі викинуті двоє цуценят. Два хлопчики були поселені у збудовану раніше будку, навколо якої терміново звели невеликий паркан. Вже через місяць одного з них забрали собі добрі люди. Він тепер має дім і люблячих хазяїв. А от його братик і досі у нас на перетримці. І теж майже ніхто ним не цікавиться. Всі, хто телефонував по рекламі, шукають маленького хлопчика. А наш Буч вже важить 10 кілограмів, і це у свої 4 місяці! Виросте дебеленьким, це зрозуміло. Зате ж для охорони хазяїв саме такий і потрібен. Люди шукають розміром із кота... Шкода. Та нічого, - почекаємо.
Але після того, як забрали братика, Буч ні секунди один не був. На заміну нам привезли аж дві дівчинки! Їх за місяць до того підкинули в коробці на промзону міста. Цуценят було п'ятеро. Звісно, мої друзі волонтери їх підібрали, виходили, і трьох навіть прилаштували. А дві дівчинки тепер у нас на перетримці. І теж мало хто ними цікавиться. На жаль. Але ми вміємо чекати!
Зате зараз наш двір переживає щодня таку веселу юрбу неймовірно активних та грайливих хвостиків, що я не встигаю оті пошматовані стебла та гілки збирати! 😂 Тільки й дивись, щоб не рознесли паркани, тепличку, щоб не порвали сітку і не випустили курей (таке вже було!🤣).
За всією цією зубастою юрбою доглядати нелегко. Але скільки смішних та цікавих 'мультиків' за їхньої участі можна надивитися - це варте будь-яких труднощів, пов'язаних із щоденними турботами. Навіть моїй старенькій мамі стало цікаво гуляти у дворі. Вона дуже любить потім розповідати, хто як себе вів і яку шкоду хто робив.
Ніколи не думала, що матиму п'ятьох собак. Мені одного Хенка вистачало. Ну одненьку йому подружку можна було....🙃
