Моя дитяча мрія - стати дресирувальником. На сьогодні щаслива тим, що мала нагоду виховувати своїх дітей поруч із розумними собаками. До професії шлях перегородили якісь мілкі непорозуміння типу буденного життя. Єдине, що мені вдалося, - займатися із своїми улюбленцями у видатних кінологів. Саме від них я багато чому навчилася, на тому й зупинилася.
Але сьогодні робота одного із кінологічних загонів мене просто вразила. І відновила мою дитячу мрію: виховувати корисних собак. Переповнена почуттями, із затримкою дихання спостерігала всі дні за роботою знайомих мені по фейсбуку песиків. Трагедія Дніпра, де 14 січня серед білого дня рашисти завдали удару ракетою по житловій багатоповерхівці, сколихнула світ. З перших годин до пошуку людей під завалами були викликані максимум службових собак, спеціально навчених цьому ремеслу. Там же працювали песики Павлоградського пошуково-рятувального кінологічного загону 'Антарєс'. Про їх роботу на руїнах говорить Лариса Борисенко, керівник МО 'Антарєс':
22 години поспіль - ми не відходимо від завалу. Працюють рятувальники, техніка, періодично, нам дають декілька хвилин - ми відпрацьовуємо локації. Собаки працюють під гул генераторів та чисельної техники, не звертаючи уваги ні на це, ні на на величезну кількість людей, крики, палаюче каміння.
Вони дуже мотивовані - шукати.
Нас з Спаркі знов, як і в Запоріжжі, підіймають по дробині на поверхи. Моя десятирічна Спаркі - моя надійна "klaine malinois" працює на найскладніших локаціях. Бо мій "Парторг "Шпуня", "баба Люба" - живе на повну, саме на таких складних завалах. 22 години ця сива собака проведе баз сну та відпочинку.
Декілька спроб прорватися по вцелілих сходах на поверхні для обстеження квартир. Вже в районі другого поверху, задимлення таке, що ми не бачимо свої руки. Собак теж, періодично, не бачимо - лише чуємо по свисту біперів. Всі спроби так пробитися - марні.
А наші собаки дають все нові та нові позначки... Ми розуміємо, що це позначки не живих людей. Ми бачимо, як, за цім позначками, рятувальники розбирають завал......
Наші Люди навколо - це неймовірні враження! Сотні волонтрів, штаби допомоги, гаряче харчування, психологічна та медична допомога. Складалося враження, що кожен там піклувався про кожного. Окреме - дякую, хлопцям з "Червоний Хрест України" за швидку допомогу мені та дівчатам, які, зігрівали наших собак🙏
Верхолази - альпіністи ДСНС..... За роботою ціх хлопців ми дивилися з завмиранням серця!
Ті напружені хвилини тиші, коли завмирало все навколо в плином бажанні - почути живу людину в завалі 🙏 А як за ту дівчину боролися рятувальники, коли намагалися пробитися крізь завали, балансуючи на рухливих залишках четвертого поверху - руками та ногами пробиваючи дорогу до життя та спасіння!
Підходили представники европейської преси. Питали, чи дійсно ми вважаємо, що в цьому жахітті винні "прості росіяне".... Я очень хочу, чтобы у всех, кто поддерживает кровавого бункерного монстра, кто привет его к власти, кто взрастил это чудовищное зло, кто молчал или тихо ныл: "ми маленькие люди - от нас ничего не зависит", - в ушах стояли эти крики мирных жителей мирного города, родных которых в выходной день - у них дома (!) - убили вы!!! Чтобы всю жизнь к вам являлись дети, фотографии которых нам показывали их родные: "пожалуйста, посмотрите, этот мальчик должен быть там! На нем вот точно такая футболочка с нашим гербом, как на фото!"
Этих детей - убили вы, мои бывшие соотечественники, которым никогда не отмыться от крови и позора!
Дякуємо надзвичайним Людям, що готують для спасіння людей надзвичайних собак!🙏
