Навіть якщо ти роками ходиш одними і тими ж стежками із своїм песиком, не можна втрачати почуття відповідальності за його поведінку. Ідеальних собак не буває, це я точно знаю. Не можна бути впевненим на 200 відсотків, що пес не побіжить за піднятою із трави на лузі пташкою чи зайцем. Чи не зустрінеться йому зза рогу будинку кіт чи незнайома людина. Чи випадковий перехожий раптом не сподобається вашій собаці, і про наслідки можна тільки здогадуватись. Це якщо ви розслабились, або занадто самовпевнені в послуху вашого пса.
Саме тому й існують Правила поведінки для власників собак у містах. Але не потрібно забувати про це і живучи в приватному будинку. Правда, це не про тих, хто песиків тримає все життя у дворі. Ця хижа істота потребує пізнавати світ. Це і є соціалізація, так само необхідна песикам, як і їжа. Щоб бути обізнаним із навколишнім світом, а не сидіти в акваріумі і нічого не знати.
У нас прогулянка лугами зазвичай проходить без повідка. Але тільки в той сезон, коли не випасають корів. Бо ця велика тварина мого Хенка зводить з розуму: він же - вівчарка, пастух. А корови не пас ніколи.😄 Нереалізовані робочі дані дають про себе знати, і Хенк може побігти до корови та обгавкати її, як тільки я прогавлю момент зустрічі. Було таке, тому тепер Хенка мимо корови воджу на повідку.
Але вчора, крім корови, ми зустріли її телятко! Ох і хотілося ж Хенку з цим милим створінням познайомитись... Але корова-мама, як тільки нас помітила, одразу піднялася з трави. Уважно слідкувала, щоб, бува, ніхто не образив її дитятко. Добре, що Хенк був на повідку. А то - про наслідки можна тільки здогадуватись! 😉
