Хоч про городництво ніколи не мріяла, але все ж таки люблю щось цікаве вирощувати своїми руками. Як виявилось, для цієї тендітної справи потрібні знання, досвід та неабияке відчуття рослини. Тому що жодна наука не підкаже вчасно, що в який момент важливо для неї: чи то вологи мало або багато, чи паразити докучають, чи якась хвороба почалася. Тому без комплексного підходу важко щось толкове отримати з того самого городництва.
Мені пощастило: маю чудову подругу, яка знає про рослини ВСЕ. По крайній мірі, для мене це якесь диво, - слухати про її грядки та теплицю. І про сад. І про виноград. Моя подруга знає без записів у блокноті, коли що сіяти, коли пересаджувати, коли і чим обробляти. А ще вона знає назву кожної рослинки, що росте у її дворі. Тобто якщо Рая розповідає, як рятувала своє персикове дерево від якоїсь хвороби, то слово 'персик' нею не вживається. 'Білий лебідь', каже. Це один із найсмачніших сортів, який дає врожай у наших широтах. От я би коли-небуть, знайшовши в google інформацію про сорти персиків, запам'ятала би хоч один? - Ні. 😊 Тому Рая для мене - головний консультант і путівник у світ городництва. 😎
І коли наші благодійники із Європи на початку весни прислали посилку із насінням овочів, - я спочатку розгубилася. Адже землі у нас мало, розігнатися немає куди. А насіння найрізноманітніше. І дуже якісне. Та ще й деякі овочі не входили ніколи у перелік вирощуваних моїми батьками, тобто незнайомі мені зовсім. Навіть із кулінарної точки зору.
Але моя подруга, побачивши цей безцінний пакет із насінням, подумала інакше: це ж супер! А на мої сумніви з приводу, наприклад, кольрабі та броколі дуже просто сказала: 'Це цінні продукти. А самі рослини посади між цибулею. І місце на грядках зекономиш, і ростимуть вони разом чудово.'
Поділившись із подругою всім присланим добром, я й висіяла оці кольрабі. І ось що тепер бачу: вони почали зав'язуватись у качанчики!!!
Це просто красиво. Поки що. Надіюсь, зумію доростити оці маленькі штучки до потрібної кондиції. Бо маю в кого спитати, як вирощують кольрабі. 👍