Наш найменший із трьох котиків, Ням, дуже ледачий. Він найбільше на світі любить ніжитись на руках. І щоб його безкінечно цілували та гладили. Таким його виховала змалку наша донька. Врятувавши тим самим від бездомності та навіть від смерті. Бо він народився в селі у дворі, де ніхто не живе. І тільки приїзд доньки відкрив кошенятку новий світ. Спочатку Няму стало доступним життя у домі. Потім він був навчений не заважати доньці у роботі, коли вона працює за комп’ютером. До речі, - два моїх інших котики лягають на клавіатуру, що б я їм не говорила. А Ням цього ніколи не робить: він вміє акуратно вмоститися поруч, не зачепивши жодної клавіші.
А згодом, коли доньці вже потрібно було їхати додому, ми вирішили забрати Няма із села. І він став нашим третім котиком. Подружився з іншими, освоївся, і ось зараз вже знає кожен нюанс проживання з нами.
Мишей Ням ловить не часто. А от на днях здивував мене, бо приніс у підвал зелену ящірку! Вона вже встигла скинути хвіст, що ці тваринки роблять заради спасіння від хижаків. Але була живою.
Ням у підвалі таки її загубив. І тільки через два дні ми змогли цю ящірку знайти. Живою. І випустили її на вулицю. Думаю, буде жить.
А Ням знайшов собі місце під терасою, де проводить цілі дні. Мабуть, кращого ‘дивану’ для кота не знайти. Запашне сіно, спокій і прохолода. А головне – поруч підвал, де дають всякі смаколики і де годують. Котику, мабуть, комфортно в таких умовах. А мені головне - щоб більше не приносив у підвал свою живу здобич. 🐀
