Коли в безвітряну погоду сипле сніжок, то ця картина чомусь завжди викликає посмішку. Чи то від білого кольору, в який забарвлюється при цьому світ. Чи від кружляння сніжинок у повітрі, такого неорганізованого, хаотичного, але такого красивого. Чи просто радієш, що цей новий сніг нарешті прикриє оті брудні потьоки минулорічного снігу, в які його перетворило недавнє потепління. В будь-якому разі, сніжить - і хочеться жить.😊
Сьогоднішній снігопад виявився "крупинкопадом". Бо сипало з неба не сніжинками, а кульками типу крупи. Попри все, - минулорічний сніг таки прикрило білим. І це добре.
Плинність часу закріплена не лише літочисленням, а й простими повсякденними речами. Як-от щорічне вирощування розсади в березні чи збір врожаю малини у серпні. Взимку час ніби зупиняється, бо ми не бачимо розвитку рослин, - вони сплять. Зимують. Але той, в кого є кімнатні рослини, не може не помічати цю плинність. Ось як, наприклад, мій вазончик, що цвіте лиш раз на рік, взимку. З ним мороки - на весь рік. А радості від квіточки - на тиждень. Але ж як хочеться дочекатися щороку тієї квіточки! От і глядимо ми вазончик, створюємо для нього всі умови, яких він потребує. Відцвів - на темніше підвіконня. До серпня стоятиме тут. Потім потрібно перестати поливати, дочекатися поки засохне листя, обрізати його, і віднести вазончик у погреб, до кінця листопада - початку грудня. І знову чекати нову квіточку, як минулорічного снігу, який вкриває біла крупа.......🌖
