Десь там на заході України, на не сильно далекому його краю, так скажімо - на початку того західного краю, є маленьке містечко Шумськ. В часи мого дитинства це було не містечко, а так зване СМТ (селище міського типу). Відповідно, його назвою був той самий Шумськ, але в середньому роді - Шумське. Тобто яке-яке селище? - Шумське. 😁 Але люди все одно йменували його Шумськ. Бо то був центр ринкових відносин в часи комунізму для багатьох сіл навколо, навіть із сусідніх Хмельниччини та Рівненщини. Щонеділі до Шумська з'їжджалися торгівельні державні підприємства, будинки побуту та швейні майстерні зі своїми товарами та виробами. Також на інший майданчик ринкової площі прибували на підводах, запряжених кіньми, прості селяни. Як правило, вони продавали живність: поросят, телят, лошат, кролів і всіляких інших домашніх тварин та птицю. Восени привозили і дари городів, овочі та фрукти. І все це давало можливість селянам - заробити додаткову копійку до мізерних на той час зарплат; а містянам, у яких не було городів, - зробити запаси продуктів на наступний сезон. Перед початком навчального року шумський базар одягав і забезпечував шкільним приладдям всіх дітей, і мене в тому числі. Та й дорослі користалися можливістю потрапити на цей базар і теж купували собі обновки.
Від минулого тепер тільки рідкісні пейзажі: на фоні п'ятиповерхівок біля базару частенько можна зустріти підводу, запряжену конем. Тільки вози вже не на дерев'яних колесах, обтягнутих по колу залізною лєнтою і тарабанившим по бруківці із ракушняку на всю околицю. Ні, вже давно такі колеса замінили на автомобільні. Віз собі тихенько їде по асфальту замість бруківки, і тільки цокання підкованих кінських копит лунає по вулиці...
Та й стиль містечка змінився, що й зрозуміло. Давно знесено всі паркани, що були на центральній вулиці. Замість них красуються нові квітники та деревця. А біля багатоквартирних будинків, яких у нас є зовсім небагато і їх можна порахувати на пальцях рук, тепер ростуть красиві гортензії. Не такі, як я бачила у французькій Бретані, звісно. Але вони є, і своїм довгим літнім цвітінням роблять вулиці пишними та святковими. Як і нова зона відпочинку біля місцевого парку, з підвішеними квітами та прикритими від сонця лавочками.
А найкращим для мене є те, що навколо нашого містечка є аж дві водойми, не рахуючи малесенької стрімкої річечки Вілія, яка розділяє Шумськ посередині. Всі вони - в пішій доступності. І все залежить тільки від бажання та можливостей, куди піти на прогулянку чи на риболовлю. Звісно, ми частіше вибираємо той ставок, який я не люблю через недбалих його орендарів, бо він під самим нашим домом. Та як би там не було з тією рибою, що ніколи не клює, але пейзажі тут бувають просто фантастично красиві. І це приваблює нас ходити сюди з вудками по вихідних знову і знову. Бо краса надихає і знімає стрес від повсякдення.
