Добре, що встигла вечором вчора понакривати свої гортензії і троянди. Вранці мороз був, наче взимку. Навіть вода в мисці у песика замерзла так, що він не міг напитися ніяк. Всі квіти та рослини були вкриті морозним інеєм. Пошкодувала одразу: треба було і хризантеми хоча б агроволокном прикрити... Он як посхиляли голівки, бідні. Померзли, навіть не встигли деякі з них розквітнути ...
Хотілося побачити, чи не прихопив мороз бутони троянд під накриттям. Але Хенк нетерпляче крутився навколо мене і заглядав у вічі: "та ходімо вже гуляти, скільки можна ті квіти фотографувати?"😁
І ми вийшли за ворота.
А там...
Туман був густим, важким і непроглядним. І на цьому фоні - морозні картини трав і кущів. Та сонце,- бліде як поганка, воно намагалося пробитися через гущавину туману. Але замість залити землю яскравим жовтим, саме наче тонуло в молекулах аш два о, то зникаючи за його стіною, то знову з'являючись у своєму блідому матовому вигляді.
Здавалось, що світ раптово став чорно-білим. Туман приховав далекі горизонти з красивими жовто-червоними деревами, він навіть траву зробив сірою, хоча вона ще зелена. Справжні зимові пейзажі прикрасили холодний ранок, дивуючи та радуючи погляд.
А коли повернулися у двір, першим ділом пішла знімати з рослинок укриття. Гортензія під стільчиком і друга, під пляшкою, - не постраждали. А от трояндові гілочки з бутонами таки прихопило морозом: вони були в інеї. Не сильно, але таки підмерзли...
А потім згадала про малину. Вийшла на город. Матінко, - малина теж вся в морозному інеї! А ми вчора планували на сьогодні її зібрати і здати заготівельникам... Тепер навіть не уявляю, як воно буде далі, чи взагалі ту малину ще хтось прийматиме після морозу.
Дуже хотілося б більше не бігати з тими накриваннями рослин. Нехай ще побуде трохи тепла. Бо що ж це за клімат такий, що теплої пори всього чотири місяці?😊
