Це не зовсім той ліс, яким він був до окупації нашої громади російськими загарбниками. Тому що тут орки перед втечею від наших славних воїнів залишили багато пасток у вигляді мін та розтяжок. Через це дуже довго цим лісом ніхто не ходив. Ні грибочків назбирати, ні просто прогулятися та подихати свіжим повітрям із ароматом сосен та лісових трав. Я також оминала лісові стежини, хоча дуже любила завжди гуляти з Хенком найдовшими їх маршрутами.
І тільки сьогодні наважилася хоч трішечки, але ступити на знайому стежину. Все тому, що зустріла нашу улюбленицю - собачку Діну. Вона з хазяїном поверталася саме з лісу. Виявляється, вони ще по снігу почали 'розвідку' місцевості. Там є один маршрут, яким досить часто користувалися наші жителі. Він веде до траси, де можна сісти в потрібний тобі автобус і доїхати до міста. Так от, - хазяїн Діни побачив на стежці багато слідів. І вирішив пройтися подивитись, що де і як. Небезпеки не побачив. І став частенько виходити сюди на прогулянку. Також він каже, що нашим лісом проходили сапери ще на початку літа і дещо з небезпечного заліза ліквідували.
This is not quite the same forest as it was before the occupation of our community by russian invaders. Because here the orcs left many traps in the form of mines and streamers before fleeing from our glorious warriors. Because of this, no one walked through this forest for a very long time. No picking mushrooms, no just taking a walk and breathing in the fresh air with the aroma of pine trees and forest herbs. I also avoided the forest paths, although I always liked to walk with Hank along their longest routes.
And only today did she dare, at least a little, to step on a familiar path. All because I met our favorite - the dog Dina. She and her owner were returning from the forest. It turns out that they started "reconnaissance" of the area even in the snow. There is one route that our residents used quite often. It leads to the highway, where you can get on the bus you need and go to the city. That's right - Dina's owner saw many tracks on the path. And decided to walk to see what, where and how. I did not see the danger. And began to often go out here for a walk. He also says that sappers passed through our forest at the beginning of summer and eliminated some of the dangerous iron.
Ну хоч стежка тепер у нас з'явилася. Далі неї поки що не піду, - все одно боюся натрапити на щось смертельне. Росіяни ж все роблять для найбільшої кількості загиблих мирних українців. Навіть через роки немає гарантії, що на їх мінах хтось не підірветься. Ось такий їхній 'руський мир'.
Ось яку величезну гілку, навіть не суху, зламала буря. У вітряну погоду тут краще не гуляти. Сосни дуже старі, і побиті довгим життям. Тому і не витримують натиску негоди. А потрапити під падіння такого стовбура - дуже небезпечно.
Повернення в ліс - гарна подія. Тільки дуже шкода, що потрібно бути дуже обережним. Від падіння гілок - то не проблема, а от від російських смертоносних сюрпризів треба бути захищеним. Саме тому поки що далеко не ходимо.
Well, at least we have a direction now. I won't go further than that yet - I'm still afraid of running into something deadly. The russians are doing everything for the greatest number of dead Ukrainian civilians. And after tens of years, this area will remain dangerous. This is their "russian peace".
That's what a huge branch, not even dry, was broken by the storm. It is better not to walk here in windy weather. The pines are very old, and beaten by a long life. Therefore, they cannot withstand the onslaught of bad weather. It is very dangerous to fall under this trunk at the time of its breakdown.
Returning to the forest is a good event. It's just a pity that you have to be very careful. Falling branches is not a problem, but you need to be protected from russian deadly surprises. That's why we don't go far yet.
