І знову ми поїхали до океану, як донька називає такі вилазки - 'на пляж'. Але це абсолютно не той 'пляж', який ми звикли бачити і до якого більшість пересічних українців прагнуть виїхати на відпочинок. Ну ви здогадуєтесь, про що я. Типу на морі потрібно тільки засмагати, купаючись та валяючись на піску чи тапчані цілими днями. Їсти на пляжі, пити на пляжі, вберегти своє лице та шкіру від сонячних опіків, і в кращому випадку - займатися активностями типу волейболу на піску.
Тут же, у французькій Бретані, виключно рідко можна побачити людей, які купаються в океані. І ще рідше, майже ніколи, ви не зустрінете 'засмагальщиків'. Тут і вода холодна, але не це є причиною дивних пляжів: купатися часто йдуть у спеціальних костюмах, які не дають замерзнути. Культура споживання навколишніх природних переваг у вигляді океанічного узбережжя тут зовсім інша.
По-перше, більшість людей відпочивають активно. Тобто - або на велосипедах, або з палками для шведської ходьби, та й просто в туристичному одязі і взутті, з рюкзаками на плечах. Часто - зі своїми домашніми улюбленцями. Ці люди найчастіше мають метою пройти чи проїхати максимально доступну їх фізичному стану відстань вздовж океану. Тому що тут всі так звані пляжі - різні за своєю природою. А ще багато із них мають історичну цінність, як-то маяки чи зруйноване аббатство, про які я писала раніше.
Досить часто туристи вивчають природу узбережжя, фотографують його флору і фауну. А зазняти є що: незвичайні рослини та квіти, співочі пташки, та й величезні баклани, що так і чекають на те, коли ж ти почнеш діставати свій ланч із сумки. Щоб несподівано підлетіти і вихопити його в тебе із рук.
Ми цього разу бутербродів чи сендвічів не брали. Тому могли спокійно роздивлятися все, що привертало нашу увагу.
Діти вже просять мене поменше знімати фото і відео, а побільше насолоджуватися присутністю на цій прекрасній частині земної кулі. А я все не спинюся... Ну хіба що наступного разу. Якщо зможу стриматись.😁
