Сьогодні вперше ми відвозили на прилаштування песика самі, бо нові господарі не мають автівки, а в громадському транспорті недовакциноване цуценя везти якось не по-людськи.
Цього разу мені по рекламі прилаштування врятованих песиків зателефонувала пані, яка хотіла забрати у нас найменшого із них. Реклама моя спрацювала втретє! Два песики вже живуть у прекрасних сім'ях і шлють нам вітання. І ось настав час третього, за якого я найбільше хвилювалася: надто він тендітний. Хотілося вибрати для нього найкращу родину, яка дасть песику найвідповідніші його потребам умови.
Здивувало, що за таким цікавим песиком ніхто не спішив приїжджати. Та і дзвінків було небагато. І оця вчорашня пані зі своїм "він з якої породи?" не додавала оптимізму по дому для Мікроба... Та все ж, як і заспокоював мене мій чоловік, знайшлися люди, яким саме Мікроб прийшовся до душі. Після прискіпливого з мого боку спілкування із потенційними хазяями песика я вирішила, що це саме та сім'я, яка йому потрібна. І після всіх наших домовленостей я пішла збирати песенятко в дорогу, в його дім, де він стане головним охоронцем та захисником, улюбленцем сім'ї.
Крім вакцин для другого щеплення, яке йому зроблять вже нові господарі, зібрала всього потрохи: сухий корм, консерви, паучі. Згадала і про вітаміни, бо Мікробу ще залишалося кілька днів до закінчення курсу прийому. Думала, чи варто давати мисочки песика. Вони невеличкі, то зараз підходять. Але коли підросте, то будуть малуваті. Все ж таки - поклала до "приданого", пригодяться. Ну і папірчик типу саморобного ветпаспорту поїхав у нову родину. Тут я відмітила і дату народження, і всі обробки від паразитів, з датами та засобами. І перша вакцина теж тут є, та дата і місце для другої.
Ось так ми і приїхали в нову родину. Мікроб просидів тихенько за пазухою, навіть не переживаючи, що з ним роблять, чого забрали від братика-сестрички-мами і кудись везуть.
Надіюся, в тебе все буде добре, моє крихітне чудо!!!❤️
