Пролітають день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, а врятовані собака-мама і її дочка так і залишаються в нас. Нікому собачі дівчата не потрібні в наших краях, на превеликий жаль. І ніякі лекції поки що не можуть кардинально виправити цю картину...
Як я не стараюсь, як багато і часто не даю рекламу в двох десятках спеціалізованих груп, - жодного інтересу. Собаченяті скоро виповниться три місяці, а був лише один дзвінок по моєму оголошенню. І то - перепитали, чи це таки не "хлопчик". І - все, тиша. Глухоніма тиша заскорузлих сердець. Мізків, які відмовляються приймати нове, прогресивне, здорове і благородне...
Собачкам то у нас непогано. Але ж маленька - росте. Вона вже починає звикати до нас і не довіряти чужим. Їй потрібно вчитися, але поки вони удвох з мамою, - мені не вдається стримати їх збудження та по-собачому пояснити, як треба себе вести в тій чи іншій ситуації...
Добре було б, щоб цим зайнялися люди, які стануть власниками собачок. Кожної окремо. Тоді ці вірні і вдячні створіння будуть відданими своєму дому все своє маленьке собаче життя. Тим більше, що вони будуть стерилізованими. А такі сучки завжди неймовірно прив'язані до свого хазяїна, адже у них повністю відсутній інстинкт розмноження. А отже, вони не будуть реагувати ні на інших собак, ні на тічки, ні на кобелів. Всі ж решта інстинктів, і тим більше набуті за допомогою хазяїв навички, залишаються з собачками назавжди.
І як це пояснити оточенню? Газети нині не в моді, не читатимуть вони моїх статтів, навіть якби я їх і писала. Місцевого радіо чи телебачення у нас немає, як було колись і всі його слухали. Соцмережі - не варіант, тут надто багато "експертів" і лихословів, а я чутлива до цього. Як переконати суспільство, що немає різниці- хлопчика чи дівчинку собачих ви берете, якщо їх стерилізувати і гарно виховати?...
