В який час живемо, такі й маємо звички. Війна не жаліє нікого. Війна перекреслила багатьом їх мрії та цілі, заради яких пройдено було шлях навчання, проб та помилок. Війна відібрала у тисяч українців їх дім, збудований та виплеканий всім попереднім життям, причому часто - багатьох поколінь. Війна позбавила роботи і улюблених хоббі, і тепер найкращим задоволенням для кожного є можливість допомогти нашим воїнам тримати фронт. Чи допомогти безпомічним людям і тваринкам, у яких немає шансів вижити в цю лиху пору.
Вже четвертий рік у цей день ми вітаємо нашого племінника з Днем народження. Вже четвертий раз я не можу підібрати слів для привітань та побажань. Бо що можна побажати молодому хлопцю, що віддає свої кращі роки життя на благо України, мужньо захищаючи суверенітет від російських загарбників на лінії фронту? Здоров'я він вже частково встиг втратити. Грошей йому треба хіба що на додаткове обладнання для дронів чи оплату оренди прифронтових квартир, де гонять космічні ціни.
Та тепер ми всі бажаємо для нашого воїна і його побратимів багато донатів. Щоб їм вистачало на всі потреби. Щоб вони могли захистити себе там, де гаряче, де смерть переслідує кожного.
А ще я щоразу дякую племіннику за честь бути його родичкою. Бо гордитись ми точно маємо ким: ухилянтів в родині не було, нема і не буде!
