Багато років нашого активного відпочинку, що відбувався на серйозній риболовлі і великих водоймах, не дає спокою жодного дня. Переїхавши в інший край України, ми так і не можемо знайти можливості для розвантаження мізків та душ на такій риболовлі, як була тоді. Так, вода і тут є, - якісь ставки в кожному селі, де орендатори встановлюють кожен свої правила та ціни. Централізовано ти ні рибальського квитка не придбаєш, щоб мати змогу ловити рибу в різних водоймах громади, ні цін чи порядків не узнаєш. Все якось анонімно, як і тутешні автори оголошень у соцмережах: всі ховають чомусь свій профіль, як тільки мова йде про продаж чогось чи бажання щось придбати. Цікава аномалія місцевого населення, чи не так?🙃
І от, щоразу гуляючи понад ставом, я все придумую варіанти, як би нам класно порибалити. І коли пішла незвичною стежиною з іншого боку ставка, то побачила цікаву річечку поряд із ним. Так, саме сюди скидають воду із водойми. І тече вона в нашу бурхливу малесеньку річку Вілію.
Але - в цьому місці немає великої течії. І головне: тут можна ловити в будь-який час, не так як на ставку - тільки у вихідні.
Залишилось тільки взяти вудку і прийти посидіти біля цього погризеного бобром дерева. А рибка тут точно є: Джес мені принесла окунька, знайденого на березі ставка.😁
