Коли твою мрію намагаються приватизувати війною, тобі нічого іншого не залишається, як боротися за неї. Будь-яким доступним способом. Але мрія - це твоя основа основ, зірка у небі, яку ти готовий підкорити.
When they try to privatize your dream with war, you have no choice but to fight for it. In any available way. But a dream is your foundation, a star in the sky that you are ready to conquer.
Мрія - не фантастика. Ти вже спланував кожну сходинку, як до неї йти. Ти врахував всі ймовірні похибки. Але ти не знав, що твій сусід має інші плани, іншу мрію: прийти до тебе війною. Зруйнувати ТВОЮ мрію. Відібрати ТВОЄ життя, ТВОЇ досягнення, ТВОЇ плани. Бо ти для нього - нацик, укроп, ти йому - ніхто. І не тільки тому, що так сказав фюрер путін. А ще й тому, що оце чмо з раші прийшло танком на твою землю і побачило, що ти живеш краще. А ти мав жити гіше від раші! У напіврозваленій хатині без зручностей. Де відсутні дороги, в принципі, - існує тільки напрямок. У рашиста мама чи жінка виливає гівно з відра просто за вікно. І нічого страшного, що те ж саме роблять їх сусіди, і всі жителі села чи містечка. Купи гівна під стінами дому - це їм добре, мабуть, це означає, що мають що їсти і чим... Ну я так розумію.
Dream is not fiction. You have already planned each step, how to go to it. You have taken into account all possible errors. But you did not know that your neighbor has other plans, another dream: to come to you by war. Destroy YOUR dream. To take away YOUR life, YOUR achievements, YOUR plans. Because for him you are a nut, dill, you are nobody to him. And not just because the Führer Putin said so. And also because this thing from Rashi came to your land in a tank and saw that you live better. And you had to live more than you! In a dilapidated hut without amenities. Where there are no roads, in principle, there is only one direction. A racist mother or woman pours shit out of a bucket just outside the window. And it's okay that their neighbors and all the villagers or towns do the same. Heaps of shit under the walls of the house - it's good for them, apparently, it means that they have something to eat and something ... Well, I understand.
В мене мрія інша. І тепер вона підтвердилась сторицею.
Наші діти і внуки на час війни змушені були тимчасово виїхати в безпечну зону, в європейські країни. І тепер надсилають нам свої враження, світлини і відео.
Знаєте, - я хочу, щоб Україна стала ну нехай не краща від країн Європи, а хоча б на тому ж рівні. За всіма основними параметрами: безпека, захищеність, справедливість. І - чистота та порядок навколо.
Бо я так розумію, що головне для порядку в країні - саме ці перераховані параметри. Бо певні рамки повинні бути встановлені для всієї країни однакові. Кожен громадянин має чітко дотримуватись основних Правил співіснування. І якщо родина підтримує і зберігає Правила громади, - нікому не прийде в голову перейматися її особистим життям. В той же час мені здається, що у нас трішки інакше влаштований соціум. В Україні дуже часто почуєш вираз: 'Треба жити, як люди живуть.' Тобто - раз сусід посадив картоплю 31 березня під сніг, то ми вже спізнилися, і ми погані хазяї. Або - 'Не скошений двір, маки цвітуть, ганьба! Бо в сусіда все вчасно скошено.' І знову - значить, ми погані хазяї...
Про яку особисту мрію можна думати в таких умовах? Як ти можеш виділитися із загальноприйнятих норм сприйняття життя, якщо твої задуми і дії протирічать цьому сприйняттю?
Саме тому я хочу, щоб якнайшвидше моя Україна створила людям впевненість у завтрашньому дні. Війна точно закінчиться, перемога однозначно буде за нами. А далі - ні в якому разі не допустити совка в наші душі. І якщо пердставники совкового мислення будуть після війни рватися до влади, - не допустити їх. Дати Україні можливість фізично стати Європою. Навіть якщо її вхід в Євросоюз затримається або і взагалі стане неактуальним.
Моя мрія - мої внуки. Я хочу, щоб вони жили інакше. Впевнено, захищено, без страху за свою МРІЮ. Тоді я знову буду щаслива!
My dream is different. And now it has been confirmed by a hundred.
Our children and grandchildren during the war were forced to temporarily move to a safe zone in European countries. And now they send us their impressions, photos and videos.
You know, I want Ukraine to become not better than European countries, but at least at the same level. For all basic parameters: security, security, justice. And - cleanliness and order around.
Because I understand that the main thing for the order in the country is these parameters. Because certain frameworks must be set the same for the whole country. Every citizen must strictly adhere to the basic Rules of coexistence. And if the family supports and keeps the Rules of the community - no one will think to worry about her personal life. At the same time, it seems to me that our society is a little different. In Ukraine you will often hear the expression: 'You have to live the way people live.' That is, once a neighbor planted potatoes under the snow on March 31, we were already late, and we are bad owners. Or - 'Not a mown yard, poppies are blooming, shame! Because everything is cut down in time for the neighbor. ' And again - so we are bad owners ...
What personal dream can you think of in such conditions? How can you stand out from the generally accepted norms of perception of life, if your plans and actions contradict this perception?
That is why I want my Ukraine to give people confidence in the future as soon as possible. The war will definitely end, victory will definitely be ours. And then - in any case, do not allow the scoop into our souls. And if the representatives of Soviet thinking will rush to power after the war, they will not be allowed to do so. Give Ukraine the opportunity to physically become Europe. Even if its entry into the European Union is delayed or becomes irrelevant.
My dream is my grandchildren. I want them to live differently. Confident, protected, without fear for your DREAM. Then I will be happy again!
