Надто спекотні дні дали свій результат: у нас вечір був наповненим екстрімом. По-перше, ми зібралися таки вискочити на пару годин на ставок, половити рибку. Чоловік пішов раніше, бо мені ще потрібно було вигуляти песика. Через різку зміну погоди і він, і я потрапили під зливу. Як і має бути після спеки, - з громами та блискавками. Цього слід було очікувати, адже на виході із дому картина неба була загрозливою. Та я, на відміну від чоловіка, ні парасольки, ні дощовика не взяла. В результаті - змокла як хлющ, буквально за дві хвилини від дому потрапивши під дощ як із відра.
Поки я вдома переодягалася і сушила волосся, буря стихла і виглянуло сонечко. Телефоную чоловіку, який вже прийшов на ставок: "Ти намок, переодягнутися принести?" - "Ні, я під парасолькою пересидів, все добре!", відповів мій розумний та передбачливий коханий. 😍 От і добре, подумала я. Взяла свою вудку, стільчика, парасолю; погодувала Хенка і котиків. І пішла. Ще раз глянула на сонячну погоду, і виклала парасолю. Нащо вона мені, через півтори години вже й додому повернуся, бо ніч настане.
На ставку вже не було так людно: буря розігнала найбільш незахищених. Тому я нарешті потрапила на гарне місце, де є зарослі латаття на воді. Завжди вважала, що під цими рослинами мають годуватися риби, і що саме під латаття треба закидати вудочку.
Я помилялася. Бо за годину - жодної клюваки. Тимчасом чоловік на поплавчану вудочку під берегом вже наловив котам окуньків.
А погода знову стала псуватися. Спочатку гриміло десь далеко. Потім і хмари, і грім стали наближатися. І - знову почався невеликий дощик.
Перебралася поближче до чоловіка. І, тільки-но я закинула свою вудку, у нього сталася конкретна сильна клювака на спінінг. Це був гарний карась, якого я і взяла в підсаку. Зробила справу, і пішла додому, щоб не намокнути знов: парасолю ж перед виходом на ставок виклала із пакету.🙃 А чоловік залишився. І зловив ще одного красивого карася. Та по дорозі додому гарно намок, бо вже почалася наступна буря.
Рибку чистити прийшлося при акумуляторній лампі, бо буря пошкодила лінії електропередач. Та це все було в радість: рибалка вдалася!
А от ніч була багатою на печальний екстрім. Бо скажений сусід-росіянець послав на наші мирні міста багато шахедів і ракет. Під масованою атакою було місто недалеко від нас. Тому і дзижчання смертоносних дронів, і зліт наших винищувачів, і вибухи збитих залізяк ми чули безперервно від опівночі до самого ранку...
Навіть песика свого прийшлося рятувати від переляку. Бо він намагався втекти до хати із вольєру, де був зачиненим на ніч. Виломавши верхню частину сітки, він якимось чудом зміг вибратися із вольєру і ліг на сходах, просто під дощем. Прийшлося відчинити йому двері і залишити ночувати у веранді.
Зранку пес був дуже веселим та активним. Мені навіть здалося, що він вдячний нам за порятунок від отого шуму шахедів, літаків та вибухів. Але я й досі не можу зрозуміти: як такий великий пес міг пробратися через оцю щілину? Страх підштовхнув. Добре, що собака не поламав собі лапи і ребра!
