Неквапливо, але впевнено, проходить день за днем. Новорічні та різдвяні свята наче ж ще не закінчились, але з від'їздом доньки і її хлопця у нас настала тиша... Так буває, коли з дому йдуть у своє доросле життя діти. Але ж у нас вони давно вже 'з дому' пішли. А от відчуття залишились, - шкода розлучатися.
Добре, що початок січня видався гарним, сніжним, справжнім зимовим місяцем. На вулиці біло - на душі світліше. Кожен світанок зустрічаєш із відчуттям наближення весни, більшого світлового дня, неминучого літа. Вдихаєш ось цю малиново-бурякову світанкову паморозь, і тебе наповнюють сили йти далі по такому звичному життю.
Погодувавши в першу чергу своїх домашніх улюбленців, заварюю собі чай з лимоном, імбирем і медом. Це дуже корисно в холодну пору року, щоб підсилити імунітет і не застудитися. Традиційні бутріки - їх я стала готувати після приїзду від меншої доньки, і саме такий сніданок прийшовся до вподоби всім. Навіть чоловіку, який все життя крім кави нічого ранками і бачити не хотів.
А от мамі маю на десерт ківі з далекої французької Бретані. Вона дуже любить їх їсти і запивати кавою, уявіть! 😁 Хоча - я ж також люблю до кави фрукти, як от наприклад банан. Але саме ці ківі, що прислала бабусі внучка, для неї є найсмачнішими, найсолодшими і найкориснішими. І коли ми разом сидимо за сніданком у такі морозні дні, то мама світиться спокоєм. А це для мене - як бальзам на душу: увага всіх нас, наша любов і підтримка не даремні.❤️
