Скоріше, справи не 'городні', а 'болотяні'.
Бо постійні дощі зробили із грунту таку липку мокру субстанцію, що ні влізти у той город, ні вилізти.
А так хочеться нарешті прополоти підрісшу малину. Замульчувати міжряддя, щоб приглушити хоч трохи ріст бур'янів. Розпушити залипшу вщент землю під перчиком та помідорами. Та й всюди би її прорихлити, щоб дати грунту і кореням більше кисню. Та - в такому болоті, ще й під моросіння майже непомітного дощу, нічого подібного робити не будеш. Мені достатньо було просто вийти за свіжою зеленню на город, і - ось, галошики хоч там і знімай і йди у двір босою. Щоб те болото не нести.😁
Давно не пам'ятаю такого холодного травня. Вкинуте у землю насіння відмовляється проростати і так і трухлявіє там же, у землі.
Я дуже довго не висівала огірки у грядку. Так, знаю, - можна було розсаду виростити і потім висадити. Але вже помідори показали, що через затяжні холоди вони переростають у розсаднику. Тому вирішила дочекатися хоч якогось відносного тепла і огірки посіяти просто у грядку.
Кілька днів тому таки не витримала, - перед затяжними дощами вирішила вкинути насіннячко у грунт. І встигла якраз до того, як небо розвезло громами і почалася злива.
Дуже надіюся, що це похолодання вже буде останнім цього сезону. Адже далі - календарне літо. А не то шо тепер, - весна. 😌😁
В інші роки бувало, що ми у цей час вже їли перші огірочки. Правда, із теплички. Але зараз вона у мене зайнята помідорами, та ще й досі там стоїть розсада кавунів та динь. Теж чекає свого тепла...
Ну а нам залишається тішитись хоча би свіжою зеленню цибулі, кропу та петрушки. Ага, - ще є трішечки шпинату. Та не дуже знаю, як його їсти: всі попередні спроби не прищепили нам особливої любові до цієї неймовірно корисної рослини. Та все одно ж з'їмо. Бо він - свій, домашній, без ГМО та хімії. За що і люблю тримати свої грядки. Хоч трішечки. Та своїх.
Може, і в цьому теж є частина особливостей українського менталітету? 😉
